Батьківські збори у 18 школі: проблеми даху через ірпінських господарників

2

Мій син скоро піде до школи. Тому якість освіти та умови навчання мене хвилюють не лише як депутата, а й як батька. Після сюжету по 1+1 в школі № 18 відбулися збори.

“Коли ми були на виконкомі, то я бачила, що був присутній директор Ігор Лошицький. Тоді була розмова про збори проти вихідних. Я питала, які питання будуть розглядати, але мені директор так і не пояснив. Я – член батьківського комітету, тому взяла участь у зборах,” – розповідає активістка Олександра Куцан, в якої у школі навчається син.

Цього разу присутні реєструвалися. З 35 класів були присутні 18 членів батьківських комітетів. На збори приїхала заступниця міського голови Ірпеня екс-регіоналка Наталія Семко. Захід розпочав директор.

“Виявилося, що депутатка Катерина Корбут-Ющенко, яку обрали на попередніх зборах навесні головою батьківського комітету школи, нібито ще у вересні написала заяву про те, що не може виконувати ці обов’язки через сімейні обставини. Але батьки про це на загал довідалися тільки у грудні, після сюжету по 1+1,” – розповідає Куцан, яка була присутні весною на батьківських зборах, де Корбут-Ющенко за рекомендацією директора школи обрали головою комітету.

На зборах мали переобрати голову комітету, створити благодійний фонд та поспілкуватися з приводу пункту “Різне”.

От саме обговорення “Різного” і зайняло найбільше часу.

Семко  повідомила, що школа буквально нещодавно передана до Ірпеня. Коли ж Куцан перепитала, коли саме школа перейшла на баланс до Ірпеня, то Семко повідомила, що це сталося кілька місяців тому – 1 вересня 2015 року. Директор школи її виправив і назвав іншу дату – 31 грудня 2003 року.

Заступниця голови Ірпеня повідомила у цьому році вже закуплений нових холодильник до їдальні за 31 тис грн та 3 бойлера за 10 тис грн. Згодом будуть відремонтовані вбиральні. На даний момент впроваджена програма  по утепленню школи.

Разом із цим Семко  зауважила,  що підприємства в селищі не працюють (дякуємо екс-регіоналу Вадиму Садовському і Ко за 10 років “роботи”: Садовському за те що знищив, Ко за те що не врятували і роками підтримували цей процес).

І тут Семко наголосила, що Ірпінська міська рада може виділяти тільки дотації на школу, а не субвенції. У мене як у економіста виникло питання, яка є залежність між дотацією та підприємствами, що не працюють? Можливо, вона є коли підприємства працюють, але не у нашому випадку. А от різниця між дотацією і субвенцією – це дуже принципова різниця. Поясню:

Дотація – це кошти, які надаються низовому бюджету (наприклад, міста, селища) бюджетом вищим (наприклад області) для поточних витрат на умовах безповоротності й безоплатності. Це ще й метод фінансового регулювання ринку, який дозволяє виробникам знизити свої витрати за рахунок держави, що призводить до фіксування ціни.

Субвенція – це грошові кошти, що виділяються з вищого бюджету низовому на конкретні цілі, дотримання яких є обов’язковим. Якщо даний принцип не дотримується, то фінансові ресурси підлягають зворотньому поверненню.

Таким чином, найважливіша відмінність між категоріями – це їхнє цільове призначення, яке визначає необхідність повернення або відсутність такого зобов’язання. Дотація виділяється для поточних витрат, і це пов’язано з недостатньою кількістю коштів. Субвенція надається під конкретний проект, тому цільове витрачання є обов’язковим. При будь-яких порушеннях кошти підлягають поверненню.

Для чиновників дотація – це золото оскільки отримувач коштів не зобов’язаний звітувати за їхнє використання, а от за субвенцію потрібно звітувати.

І якщо б для школи виділяли б кошти у вигляді субвенції, то не виникло б такої ситуації коли є аварійний дах. Так, стало відомо, що минулого року було виділено 300 тисяч гривень на проектно-кошторисну документацію. На виході ми не маємо ні коштів, ні документації. Але тут слово взяв депутат Ірпінської ради Богдан Слюсаренко і сказав, що кошти були перерозподілені на інші цілі. Будемо сподіватися, що саме так все і було, але Семко запопадливо зазначила, що бюджет Ірпеня виділить ще 300 000.00 грн на ту саму документацію.

Але є одне “НО”. Триста тисяч того року, і триста тисяч сьогодні це різні величини. 

Під час обговорення питань школи пані Семко занесло чогось у бік межування. З її слів, бюджет селища такий урізаний, бо у нас нема межі. До чого це? Що дають бюджетні гроші прямопропорційно на квадратний метр площі населеного пункту? Це питання лобіюють активно не лише Нові обличчя, а й депутат Владислав Євстіфєєв, в якого з слів прокурора в лісі майже 100 ділянок.

Так от виступ Семко нагадав виступ Євстіфєєва на бюджетній комісії.

Деяким батькам стало не зрозуміло, до чого тут питання межі і школи. Семко тему закрила.

Також слово взяла жінка, відповідальна за харчування в школі. Зрозуміло, що батьки висловили своє обурення їдальнею. Але  нас запевняли, що практично все у передачі Фреймут перекручене і не відповідає дійсності. Виявилось, що багато дітей після виходу передачі відмовляються харчуватися в їдальні.

А на даний час закуплений вже новий посуд. З слів керівництва школи, все буде “по-новому”, навіть замовили робочий одяг для працівників їдальні. Тобто користь від приїзду журналістів громада таки бачить. Коцюбинською школою в Ірпені принаймні почали цікавитися.

Батьки домовилися, що будуть за наявності санітарних книжок контролювати процес приготування їжі. Також згадали медсестру якої ніколи не буває на робочому місці.

Потім всім повідомили, що вже є благодійний фонд – “Світлий шлях”. Це ініціатива Володимира Карплюка. На зборах виступила мати першокласника Леся Гоначарук, яка повідомила, що буде його очолювати.

Потім обирали нову голову батьківських комітеті. Обрали Галину Бавзенюк. Ще двох батьків, які зголосилися б бути її помічниками не знайшли. Тому Бавзенюк має підшукати собі претендентів для виконання цих функцій.

Щодо кількості орендарів у школі, то з’ясувалося, що їх 7. Кошти від оренди йдуть в Іріпнь. З слів директора Лошицького “трошки лишається”.

Наостанок директор повідомив що на його звернення щодо приєднання землі школи до до Ірпеня  йому було відмовлено і земля залишається за сільрадою Коцюбинського. На моє переконання, коли ми живемо в одному населеному пункті, а майном управляє інший населений пункт – ми у своїй хаті не те що на умовах квартирантів, ми – в приймах.

От повідомили на всю країну про те, що у нас в школі така ситуація, а депутати Коцюбинської селищної ради або селищна голова мають кивати у бік Ірпеня. Громада цього, як правило, не розуміє. Дійсно, важко зрозуміти, чому не ми це контролюємо.

Треба мати достойних управлінців на місцях й контролювати наше майно, яким послуговуються коцюбинчани, самостійно. А не відмахнутися від освіти та відповідальності і залишити за собою ласі для когось питання меж, зонування, ділянок в лісі та торгових точок.

Без іменіАвтор: Євген, Домбровський, депутат Коцюбинської селищної ради 

 

 

 

 

2 коментарі

  1. Григорій Айлбібек 15 Грудня 2015 at 22:50

    Розповідає Олександра Куцан.. Стаття Євгена Домбровського– це лише переказ чужих слів… Маячня…

    Уважаемый Евгений Игоревич! Раз уж Ваше имя, имя сына патриота Украины и члена “Свободы” написано в ФБ на русском, то на оном я к Вам и обращусь!… Меня очень интересуют результаты Вашей деятельности в должности главного экономиста “Банка Москвы”!! На сколько удалось увеличить доходы российского банка? Сколько прибыли Вы принесли этому банку страны-оккупанта, на сколько пополнили бюджет России? Как Вам спалось, когда Ваш отец был в окопах, а Вы зарабатывали деньги для его врагов?

    • Виктор Узерчук 16 Грудня 2015 at 21:49

      Вот такой вот он – Домбровский. Про “Зрадницу” в Кабинете Маюшиной молчим? Ну и ладно, лучше на сессии орешки грызть. А статью Куцан писала, Домбровский не она.

Напишіть відгук

Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на "Громаду Приірпіння" не пізніше 2 речення.

Редакція може не поділяти думок чи висловлювань автора блогу чи коментатора.
Контакти редакції: Ірина Федорів, Олена Жежера pigmaliones@gmail.com, +38 050 2000 539