Судний день: активісти Ворзеля проти силового приєднання до Бучі

0

Наприкінці березня відбулося судове засідання. Активісти позиваються до Ворзельської селищної ради (ВСР) і вимагають визнати рішення ради про об’єднання із Бучею незаконним.

На першому засіданні 25 лютого представник ВСР заявив, що не ознайомлений із матеріалами справи, адже договір на представництво був підписаний у день засідання. Тобто, ВСР так завзято готувалася, що знайшла собі адвоката лише в день засідання. Звісно, це було дещо дивно. Адже ВСР має в своєму штаті юриста. Чому ж він не захищає інтереси ВСР? Що ж це ВСР така невпевнена в своїй правоті, що шукає сторонніх адвокатів для свого захисту?

Та й нинішня секретарка пані Людмила Риженко у минулому скликанні займала посаду юриста при ВСР. Вона ж, власне, була і зараз є активним учасником і виконавцем процесу об’єднання. Але на засідання ні вона, ні будь-хто інший з ВСР не з’явився навіть з цікавості. Окрім, звісно, депутата ВСР Марини Христюк, котра разом із активістами є однією з позивачів. Ніхто з ВСР не прийшов і на друге засідання, про яке йдеться.

Ба більше, прийшов інший адвокат. На першому засідання був якийсь пан, здається, Березуцький. Нині ж — Сергій Табалюк.

Зате був колись лютий борець із протизаконною діяльністю Анатолія Федорука, а нині вже лютий прихильник пана мера – Іван Лисенко. Про цього персонажа можна прочитати у захопливому матеріалі “Блазні Федорука — Лисенко та Бартків за лояльність до влади отримали землю на підставних?” Цей папарацці прийшов з фотокамерою як звичайний сторонній слухач. Ну, і нехай.

Засідання тривало приблизно півгодини. І нічого надзвичайного з точки зору процесу на ньому не відбулося. Хоча пару цікавих моментів і “перлів” з боку відповідача все ж було.

Отже, засідання почалося з досить кумедного діалогу судді Пархоменко і представника відповідача Сергія Табалюка, який показово підтверджує рівень компетенції і ВСР і її представника. Стосувався цей діалог довіреності від ВСР на представництво її інтересів в суді представником Табалюком. Наведу діалог дослівно:

Суддя Пархоменко: — Представник Ворзельської селищної ради, ви читали, які у вас повноваження? Я перепрошую, купа помилок, навіть граматичних.

Представник ВСР Табалюк: —Ваша честь, це не я готував, це сільська рада готувала (а у нас то селищна! —  прим. авт.).

Суддя: — Яке це має значення? Я не знаю… це документ, вибачте. По-перше, я не знаю, тут граматичних помилок море…

Представник ВСР: — Не читав, Ваша честь.

Суддя: — Ну, прочитайте, візьміть, будь ласка.

Представник ВСР: — Може бути. Я попрошу, щоб вони на наступний раз виправили…

Чогось важливого від засідання суду не очікувалося, адже суд, по суті, тільки починав розгляд справи. Власне, все що очікувалося на засіданні — це клопотання сторін. Сторона позивачів клопотала витребувати належним чином завірені та читабельні копії документів, що стосуються справи, а також просила викликати до суду як свідків колишнього голову Ворзельської селищної ради Олександра Венгрика,  а також тодішнього секретаря селищної ради, а нині депутата ВСР Олега Атаманчука.  Ці клопотання ґрунтувалися виключно на тих обставинах і на тих документах, що стосуються оскаржуваного рішення про об’єднання громад Ворзеля і Бучі.

Представник ВСР намагався щось заперечувати, мовляв, що на кожний затребуваний документ необхідно надати обґрунтування, і що, мовляв, через це клопотання не оформлене належним чином, а певні документи вже і так є в матеріалах справи. Але уточнювальне запитання судді: “Чи належним чином вони засвідчені?” — поставило адвоката ВСР на місце і він, врешті, сказав, що не заперечує у задоволенні клопотання. Також представник ВСР не погоджувався з необхідністю виклику свідків по справі, аргументуючи це тим, що всі необхідні свідчення зафіксовані в письмових документах, і що інших обставин, які могли б підтвердити ці свідки щодо матеріалів справи, — немає.

Але суд все ж задовольнив об’єктивні і закономірні клопотання сторони позивачів і зобов’язав відповідача надати запитувані документи та погодився викликати як свідків колишнього голову та секретаря ВСР.

А от клопотання сторони відповідача було дещо незвичайним. Річ у тім, що адвокат відповідача почав “включати дурня” і в своєму клопотанні просив долучити до справи сторонні документи, котрі жодного разу не фігурували у рішеннях ВСР щодо об’єднання громад. Ідеться про рішення Бучанської міської ради від 12 травня 2015 “Про організаційні заходи щодо об’єднання територіальних громад з адміністративним центром у м. Буча”. Саме це рішення і лист голови БМР від 13 травня 2015 відповідач пропонує вважати пропозицією про об’єднання.

zaperechenya1

А от рішення БМР від 26 лютого 2016 “Про звернення до Ворзельської селищної ради” та лист голови БМР до ворзельського голови від 16 березня 2015, на які спирається ВСР у своїх рішеннях щодо об’єднання, відповідач вже пропонує не вважати пропозицією щодо об’єднання. Нарешті до них дійшло, що ці документи не можуть вважатися пропозицією, адже вони не належним чином оформлені  і не відповідають вимогам  Закону України “Про добровільне об’єднання територіальних громад”. Саме цей момент був одним із ключових у позові представників громади до ВСР. Ми від початку говорили їм, що не можна приймати рішення про об’єднання на основі цих документів. Проте, поки діло не дійшло до суду, керівництво ВСР так не вважало. А тепер — бач як заспівали. Виходить, що відповідач фактично уже сам визнає, що оскаржуване рішення ВСР від 04 вересня 2015 посилається на документи, що не відповідають законодавству. Тобто, фактично це рішення виявляється незаконним, про що ми і заявляємо у своєму позові.

Натомість сторона відповідача пропонує вважати пропозицією про об’єднання вже зовсім інші документи, котрі й просить долучити до матеріалів справи. Але про ці документи жодного разу не згадувалося в рішеннях ВСР. Якщо так, то вся процедура об’єднання територіальних громад розвалюється. Адже процес об’єднання в нашому випадку ґрунтувався на більш ранніх документах. Саме на основі та посилаючись на рішення БМР від 26 лютого 2015 і листа від 16.03.2015 приймалися рішення ВСР від 28 квітня 2015 “Про затвердження Порядку проведення громадського обговорень у селищі Ворзель з питань добровільного об’єднання територіальних громад”, рішення ВСР від 21 серпня 2015 “Про об’єднання територіальних громад м. Буча та селища Ворзель в єдину територіальну громаду”, котре було ветоване секретарем ВСР Олегу Атаманчуком, оскаржуване в суді рішення ВСР від 04 вересня 2015, а також подальше (також оскаржене вже в другому окремому позові) рішення ВСР від 29 січня 2016, котрим ВСР надала згоду на об’єднання вже не тільки з Бучею, як йдеться у вересневому рішенні, а й з низкою інших сіл.

Тобто, фактично відповідач пропонує підмінити документи, на яких ґрунтується весь процес об’єднання на інші. Бачте, вони тільки прозріли, що поспіхом, брутально проштовхуючи рішення про об’єднання, нехтуючи думкою громади Ворзеля, не проводячи належного аналізу, інформування та обговорення, вони таким чином наворотили стільки порушень, що вже не влазить в жодні ворота. В такому випадку ми можемо запропонувати розпочати процес об’єднання з самого початку. З новим вивченням пропозиції від Бучі та Ірпеня, з новими опитуваннями, новою робочою групою, з новим голосуванням для надання згоди. Бо так, як це робилося минулого року — це просто зразковий приклад як робити не можна. Саме проти цього ми й протестуємо. Не так факт об’єднання з Бучею обурює активістів, як манера і спосіб продавлювання замовленого рішення.

Наступним стало ще одне заперечення у клопотанні сторони відповідача. Заперечуються повноваження секретаря ВСР Олега Атаманчука, котрий головував на засіданні ВСР 21 серпня 2015, коли було з голосу внесено на голосування питання про об’єднання громад. На той момент голова ВСР Олександр Венгрик  був на лікарняному, відповідно, відкривав, вів і закривав сесію Олег Атаманчук. І ні в кого не було ніяких заперечень. Адже саме він, за законом, в такому випадку має право і повноваження вести сесію, і саме на нього покладаються повноваження голови. Те засідання викликало чималий резонанс в селищі, після неї до ВСР принесли шини. Всі булі розлючені такою нахабністю депутатів, котрі всупереч думці громади намагалися проштовхнути рішення про об’єднання.

Тоді 18 друзів Анатолія Федорука таки проголосували і дали згоду на таке об’єднання, але секретар Олег Атаманчук відмовився його підписувати, про що повідомив депутатів окремо з обґрунтуванням своїх заперечень. Тобто, головуючий фактично наклав вето на рішення. Відповідно, його повторне прийняття мало би базуватися на 2/3 голосів депутатів, чого не відбулося. Але 04 вересня 2015 лише ті ж самі 18 депутатів повторно проголосували за це рішення. Отже, його прийняття знову ж таки суперечить процедурі і таким чином не відповідає закону.

zaperechenya2

Ну і вишенькою на торті стало заперечення адвокатом відповідача зауваження позивачів, що для громадськості жодного разу не було надано ані звіту про економічну доцільність об’єднання територіальних громад селища Ворзель та міста Буча, ані плану перспективного розвитку об’єднаної територіальної громади, чим було нівельовано принцип економічної ефективності об’єднання. Представник відповідача у своєму запереченні каже, що для нього такі аргументи “не конкретизовані і незрозумілі”. І що, мовляв, йому “очевидно, що об’єднання Ворзеля з більш потужним і ефективно функціонуючим містом Буча призведе до покращення соціально-економічного стану обох громад”. Але ж це і є неконкретизована і незрозуміла аргументація! Можливо, йому  щось і очевидно, а от громаді жодного разу ніхто ніяких фахових розрахунків, аналізу і перспективного плану розвитку об’єднаної громади не надавав.

Також цікавим фактом було долучення до справи якогось протоколу громадських обговорень від 20 травня 2015 і листів опитувань мешканців Ворзеля на 45 аркушах. Що це за громадські обговорення відбулися 20 травня 2015, на підставі чого вони відбувалися, хто їх проводив? Що це за опитування? Це ще будемо вивчати. Невже ВСР ризикнула зайнятися фальшуванням документів? Адже відповідно до рішення ВСР від 28 квітня 2015 “Про затвердження Порядку проведення громадських обговорень…” було створено робочу групу, яка за затвердженим графіком провела громадські обговорення щодо добровільного об’єднання громад 24 травня 2015, 30 травня 2015 та 01 червня 2015, у яких взяли участь 285 членів територіальної громади Ворзеля. А от що за обговорення відбулися 20 травня 2015 — треба ще з’ясувати.

Як бачимо, Ворзельській селищній раді нема чим крити наш позов по суті. Починаються підозрілі намагання замінити документи, надаються невідомі протоколи обговорень, заперечуються повноваження. Все це дурно пахне. Але саме так тхне стара прогнила корумпована система і її вічні представники. Але маємо надію, що чітка та виважена позиція позивачів дозволить виграти цей позов. Як писав Кобзар: “Борітеся — поборете!”.

Наступне засідання по справі призначено на 28 квітня 2016 на 10:00 в Ірпінському міському суді (вул. Мінеральна).

Нагадаю:  важливе для всієї громади рішення про об’єднання з Бучею приймалося на мало не секретній сесії о 8:00 ранку з завезеними тітушками, штовханиною, уявними побоями нинішньої пані секретарки Людмила Риженко, втраченим протоколом засідання, міліцією, швидкою допомогою і злочинним переписуванням протоколу в кабінетах селищної ради після сесії.

Я вже писав цілий аналітичний огляд “Чому об’єднання Ворзеля з Бучею незаконне.”  Але наші місцеві нові-старі депутати і голова Лариса Федорук, яка є рідною сестрою мера Бучі екс-регіонала Анатолія Федорука, не здавалися. Вони вдруге дали добро на об’єднання з Бучею в об’єднану територіальну громаду. Хоча, ні, цього разу вже не з Бучею, а, окрім неї, з низкою інших сіл. І той факт, що це вже інше об’єднання з іншими суб’єктами — нікого не цікавило. Бо “царь і велікій кнєзе” всєя Бучі — за мотивами комедії “Іван Васильович змінює професію” — дав наряд. Ба більше, навіть сам проконтролював виконання. Тому об’єднували будь-яким чином і попри все. Власне, про це я теж писав в матеріалі “Рейдерське захоплення Ворзеля: Федорукам закони не писані!

БезымянныйЮрій Демчук, мешканець Ворзеля

 

Leave a Reply

Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на "Громаду Приірпіння" не пізніше 2 речення.

Редакція може не поділяти думок чи висловлювань автора блогу чи коментатора.
Контакти редакції: Ірина Федорів, Олена Жежера pigmaliones@gmail.com, +38 050 2000 539