Секретар Бучанської ради: Я вас урою!

13

Після виконкому ми з Володимиром Гусаком  вийшли з кабінету й збиралися йти додому.

Аж раптом до нас впритул підбіг секретар Бучанської ради Василь Олексюк. Він сказав про те, що ми пишемо й лайкаємо в ФБ всякий брєд проти нього.

“Я вас урою, поняли”, – кричав несамовито Олексюк.

На крик підійшов ще один слуга бучанської влади – Іван Лисенко. Ми запропонували йому бути свідком  того, що Олексюк погрожує нам фізичною розправою.

Лисенко зневажливо сказав, що не збирається щось свідчити на нашу користь.

Коли ж ми зауважили, що викличемо міліцію, то Олексюк із Лисенком, який нещодавно публічно зізнався, що свого часу відсидів за злочин, швидко подалися геть.

Заяву в міліцію ми все таки написали.

заява

Міліція відреагувала оперативно. Наступного дня Віталій Селюнін написав ще одну заяву, в якій попросив внести відповідні відомості до єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати досудове розслідування.

селюнін

 

 

Така поведінка Олексюка лише ще один раз доводить, що влада Бучі після розгромної поразки в суді у справі щодо Бучанського межигір’я просто не знає, що вже робити з активістами, які таки після кількох років боротьби домоглися правди.

До слова, минулого тижня в комунальній газеті “Бучанські новини”, яка видається за кошти платників податків, розмістили на цілий розворот матеріал про те, як громада Бучі нібито постраждає після цього рішення апеляційної інстанції.

Бартків

Цікаво, що автором однієї зі статей, в якій головним корупціонером Бучі називають Віктора Бархоленка, є Ігор Бартків, екс-начальник юридичного відділу Бучанської ради, який на останніх парламентських виборах був довіреною особою кандидата екс-“регіонала” Анатолія Федорука.

Саме він разом з міським головою Федоруком мав би відповідати за законом за скандальне рішення 2002-го року, яким 890 га лісу віддали під забудову.

Бартків

Активіст Віктор Бархоленко, який викрив низку корупційних схем у Бучі, переконаний, що Бартків зараз нервує через те, що йому теж світить відкриття кримінального провадження:

“Я знав, що рішення про переведення земель є незаконним. Це підтверджують тепер правоохоронці та рішення судів. Я вірив, що настане той час, коли це злочинне рішення буде скасоване іменем України. Також я ставив питання щодо притягнення до відповідальності посадових осіб, які брали безпосередню участь в “протягуванні” цього злочинного рішення, а це в першу чергу селищний голова Анатолій Федорук, начальник юридичного відділу Ігор Бартків, головний архітектор Бучі Валентина Ткаченко та інші.”

“Як заступник голови робочої групи від Київської обладміністрації з перевірки розпорядження земельними ресурсами місцевою владою, я отримав велику документально-доказова базу корупційних дій і схем оформлення землі на підставних осіб, в тому числі й безпосередньо Ігорем Бартківом. Тому не дивно, що саме це його хвилює і він розуміє, що час його особистої відповідальності перед законом недалеко. Жодного доказу про мої земельні ділянки в лісі Бартків не наводить. Цього й не може бути, адже це неправда. А ось я маю беззаперечні докази про ділянки в лісі, які отримував Бартків на підставних“, – додає Бархоленко.

Але окрім статті Бартківа на цю тему в комунальній газеті вийшов ще один матеріал на цю ж тему. Про псевдонасліки судового рішення громаді розповідає анонім. Стаття без авторства.

барткыв

Тому так і не вдалося зрозуміти, хто ж саме роз’яснив бучанцям надумані наслідки прийняття рішення на користь територаіальної громади нашого міста.

Але Бучанська влада вирішила достукатись до громади, яку обкрадала всі ці роки, знищуючи ліс, не лише в прозовій формі.

Прес-секретарка Бучанської ради Аліса Бородіна в робочий час опублікувала в групі соцмережі Facebook вірш, де на свій лад перефразували слова Тараса Шевченка “І мервим, і живим, і не народженним…” – “Доборолась Україна до самого краю…”.

вірш

Авторові цього опусу варто нагадати, що Шевченко обрав такий епіграфі до свого безсмертного твору:

“Аще кто речетъ, яко люблю Бога, а брата своего ненавидитъ, ложь есть. Соборно[е] послание Иоанна. Глава 4, с. 20″

Тому варто задуматись, чи можна вірити людям, які громаду вважають ворогами і тролями, а прокуратуру, яка в цьому випадку захищає закон і інтереси громади, називають “дурою”.

Прокуратура області завдяки “Громаді Приірпіння” вже проінформована про те, що влада Бучі розпочала безпрецедентну кампанію з дискредитації іміджу правоохоронних органів після того, як в суді і прокуратура, і громада отримала блискучу перемогу й землю у діда нардепа-комуніста Ігоря Калєтніка, який зараз преебуває у розшуку, таки забрали.

Офіційно прес-служба прокуратури Київської області роз’яснила, що від судового рішення прості бучанці жодним чином не постраждають і місто Буча з мапи нікуди не зникає:

“Скасування судом рішення Бучанської ради 2002 року, яким віднесено землі лісового фонду до земель житлової та громадської забудови жодним чином не впливає на землевідведення людей, які використовували земельні ділянки до 2002 року та використовують їх на даний час, в жодному разі не може бути підставою для позбавлення їх права власності на земельні ділянки, знесення об’єктів не рухомого майна, тощо.Висновки Бучанської міської ради, що всі землевідведення, починаючи з 1901 року будуть скасовані є ілюзіями та суперечать вимогам закону та Європейському суду з прав людини”, – говорять у прес-службі прокуратури області.

“Прокуратура звернулась з даним позовом з метою захисту лісових земель, як особливої цінності громади м. Буча, а не з метою подальшого скасування права власності жителів м. Бучі на земельні ділянки та знесення об’єктів нерухомості, як стверджує Бучанська міська рада. Слід зазначити, що земельні ділянки Бучанської лісогосподарської установи площею 890 га, право на які посвідчується матеріалами лісовпорядкування знаходились у кварталах та виділах і не всі були лісовими. Саме на таких нелісових земельних ділянках знаходяться підприємства, установи та організації, а також землеволодіння громадян з житловими будинками, тощо,” – зазначають в прокуратурі.

Правоохоронці наголошують, що й далі будуть відслідковувати подібні схеми підставних, які мали місце у справі з так званим Бучанським межигір’ям.

Активісти у свою чергу будуть в межах закону контролювати дії місцевої влади та наполягати не лише на дотриманні законодаства й неприпустимості публікування відвертої маніпулятивної інформації, що не відповідає дійсності, а й на дотриманні елементарних правил етики у поведінці чиновників, що спілкуються з членами територіальної громади, яка їх по суті наймає на роботу.

селюнінАвтор: Віталій Селюнін, бучанець

13 Comments

  1. Бред сивой кобылы 17 Лютого 2015 at 20:54

    Уже никто никого не боится. Всем по***. Скоро придут наши парни с батальонов и мы будем делать РЕФОРМЫ в Буче и Ирпене. Так что приспешники дерибанщиков – готовьтесь .

  2. ЖК Коцюбинський 18 Лютого 2015 at 08:33

    Интересно а Федорук с Карплюком рассчитывают что их участники АТО когда вернутся за кусок земли на пойме простят и поймут? )) Я бы на месте Карплюка и Федорука собирал бы чемоданы. Пока есть время

  3. Анонім 18 Лютого 2015 at 10:03

    Вчимося жити по закону, щоб він був унас в голові . А НЕ НА ПАПЕРІ. І якщо Олексюк дозволив собі погрози на адресу представників громадськості, які легально, зареєструвавшись були присутні на виконкомі, то що він може вчиняти по відношенню до простих громадян, користуючись посадою та ресурсами, можна тільки уявити собі. Моліться Богу, Василю Павловичу, тому що все погане, яке мислите проти інших, які не бажають вам зла, повертається на вас.

  4. Іван Лисенко 18 Лютого 2015 at 15:18

    Клоуны
    Селюнін, якщо це написав ти, а я скоріше думаю, що просто дозволив себе використати, то для мене, від сьогодні, ти став клоуном!

    Свідком я бути не хотів, оскільки вважав, що відбулась чоловіча розмова і дорослі дядьки погарячкували і розійшлись, залишившись кожен “при своїх”… Але…
    Після прочитання цього опусу, який, з твоїх слів допомогла облаштувати “королєва тролей”, передумав, і готовий свідчити!
    Я не був із самого початку конфлікту, і лише потім дізнався, що стало предметом розбрату в коридорі БМР…
    Коли я підійшов, Олексюк дослівно якщо і погрожував, то ніяк не словами винесеними у заголовок статті, а чемно, банальною і дещо своєрідною чоловічою фразою попередив Гусака/Селюніна про небезпеку: “Щас вам, двоим клоунам, дам пиз@ы!”.
    Я втрутився, щоб діло не зайшло далеко і мені вдалось припинити суперечку. Сподівався, що інцидент вичерпано, і разом з обома (без Олексюка) на вулиці ще хвилин 5 розмовляли.
    Але…
    Чисто по-чоловічому не сприймаю, як після таких слів на свою адресу мужчина йде писати заяву до міліції?
    Та ще й про якісь погрози…
    У цьому ракурсі мене ікавить:
    Саме, ЩО змусило Селюніна звернутись в міліцію?
    Тобто, чого більше Селюнін злякався?
    Того, що Олексюк може “дати”?
    Чи, що може дати саме “пиз@ы”?
    Ніяк не ВТОРОПАЮ, але із задоволенням послухаю його пояснення в суді, якщо сторони проявлять принциповість у своїх показах…

    Після з’ясування предмету конфлікту (вони обидва, а ще Жежера, лайкнули у ФБ пост бота Arina Arar, де були особисті образи на адресу Олексюка і він вирішив з ними поговорити), моя позиція щодо правоти Олексюка лише укріпилась.
    А “королєва тролей” Жежера нехай тішиться, що допомогла ще глибше вколотити клин між владою і громадою, зробивши двох предстоставників останньої – клоунами…

    • Олена Жежера 18 Лютого 2015 at 17:27

      Цікавий коментар 🙂

      Хочу нагадати громаді, що у 2012 році, на одному з виконкомів, коли Іван Лисенко довів навіть Галину Сурай до того, що вона показала йому дві фігури з трьох пальців, заступник Федорука Дмитренко сказав Лисенку:

      “Я тєбя ви*бу”.

      Тоді у Лисенка почалася істерика, як йому, ізвєсному в узкіх кругах жорналісту, могли таке сказати. Після чого він почав дзвонити на СТБ Ірині Федорів і жалітися, дослівно, “мені батьку 3-х дітей таке сказати”!

      І дав Ірині мій номер телефону. Зазначу, що я тоді працювала в комунальній газеті, але не побоялася піти проти системи й підтвердила ці слова члена виконкому Дмитренка Ірині. І дала коментар. Хоча мій тодішній редактор Володимир Куліда й був проти. Але я на таке ніколи не зважала тому, що я щиро за правду. Навіть аудіозапис надала редакції.

      І тепер мені дивно чути від чоловіка, який злякався, що його ви*бе Дмитренко і почав шукати захисту в журналісток як загальнонаціональних так і комунальних ЗМІ, образи на адресу членів територіальнох громади Бучі, які теж проти будь-яких погроз та лайливих слів на свою адресу.

      Тепер, виходить, що він і за чоловіка не вважає того, хто вимагає пристойно себе поводити? І чому змінилась позиція?

    • Селюнін Віталій 18 Лютого 2015 at 19:26

      Клоуни це люди, які заробляють на кусок хліба смішачи людей, даруючи їм добрий настрій. Дуже великий коментар, але дописи такого характеру люди рідко повністю прочитують.

      Треба бути послідовним у своїх думках і вчинках, та чітко визначати ті межі, за які статечна й поважна людина не має права виходити.

      Хто ви?

  5. Инвестор 18 Лютого 2015 at 20:40

    Карплюк и Федорук это два клоуна, что смешат народ сказками и небылицами. Но очень скоро их время закончится. ))

  6. Іван Лисенко 21 Лютого 2015 at 17:19

    Жежера, для чого ти постійно брешеш?
    Хоч ти і кажеш, що “щиро за правду”, але твій шлях до неї лежить через брехню, яку вкотре хочу спростувати.
    1.Дві фігури з трьох пальців (дулі) Сурай показала не мені, як ти брешеш, а Ігорю Бартківу, але ж тобі, з незрозумілих причин, потрібно брехати, хоч і бачила все на власні очі;
    2.Щодо Дмитренківсьих “Я тєбя ви*бу”. Першим моїм бажанням (чоловічим, природнім) було дати йому в морду, але я стримався, оскільки угледів у цьому провокацію… Ніякої істерики, як ти брешеш, не було, як і бажання просити у когось “захисту” (від кого/чого?). Я сам звик за себе стояти і Дмитренка не боявся, тим більше його емоційних слів;
    3.На СТБ я не дзвонив, а з Федорів на той час взагалі ми не були знайомі, і вона сама мене набрала і просила твій телефон, як свідка події, а також хотіла залишити ексклюзивність матеріалу їй (чи СТБ), чого я й дотримався.
    І нарешті, перевіряй написане, а то, сподіваюсь, невимушену помилку в імені твого колишнього наставника Куліди, якого ти назвала Володимиром, дехто також може сприйняти за брехню.
    Не там шукаєш ворога…

    • Ігор Домбровський 22 Лютого 2015 at 12:23

      Я знаю Івана Лисенка і Ігоря Бартківа ще з тих часів, коли вони були в опозиції до режиму, який сьогодні уособлює Федорук та Карплюк. Вони досі при владі і досі ні за що не розкаялись.

      Чому зараз Лисенко та Бартків змінили позицію – на це питання відповісти зараз не можу. Очевидно, з’ясую при особистій зустрічі.

      Я точно пригадую, як і Барків, і Лисенко, брали участь в акціях на захист Біличанського лісу і, зрозуміло, що була там і Ірина Федорів.

    • Ірина Федорів 22 Лютого 2015 at 15:57

      Блог про ситуацію в Бучі написаний 24 грудня 2012 року. За рік до того, пане Лисенко, Ваш повний тезка залишив на цьому сайті коментар:

      “Так тримати, пані Ірино! Такі як Ви, і є майбутнє України!
      Вітання від сусідів з м.Буча.
      Сайт “Буча є Буча”
      http://www.buchayebucha.net

      Ось посилання:

      http://kotsubynske.com.ua/2011/11/22/deputaty-zaboronyly-hromadi-vidviduvaty-sesijne-zasidannja/

      Я відповіла дописувачеві. Переписка ця ініційована не мною. Прошу зауважити.

      У подальшому, за що я Вам особисто вдячна, як і за знайомство з пані Жежерою, Ви прийшли на суд по Біличанському лісу, аби нас підтримати. Якось мені на сторінках соцмережі про це нагадав пан Бартків, а от тепер і Домбровський.

      Тому факт знайомства до засідання виконкому мав місце не лише і Інтернет-площині, а й особистісний.

      Хоча, людина може не все пам’ятати. Це я визнаю. Та тут факти і свідки… А це річ уперта.

      Щодо того, що я просила історію залишити ексклюзивною. Це природне бажання для всіх, хто працює в ЗМІ. Тим більше, що сюжет ми не встигали зробити день в день. Тут нічого такого надзвичайного немає.

      Щодо того, хто кому набрав перший. З Бучі на момент 2012-го року у мене не було так багато контактів, щоб я могла якось з джерел довідатись про те, що відбулося на виконкомі, якби Ви не прагли розголосу. Інші учасники виконкому, навряд чи були б зацікавлені у розголосі самі.

      Бучу тоді ми просто не мали можливості й ресурсу моніторити. Це на себе брав ресурс “Буча є Буча”, який зараз не працює.

      Можна, звісно, для відтворення подій звернутися до МТС і спитати за ті дні роздруківку дзвінків. Хоча у мене була одна звичка – я заощаджувала гроші тих, хто у мене в телефонній книжці і перетелефоновувала. У мене був корпоративний безлімітний. Тому і тут може бути спотворена історія: хто ініціював питання.

      Але хіба в цьому навіть суть? Суть у тому, що для Вас, батька 3-х дітей, була неприйнятною така поведінка посадовця. Ви обурювались. Вас це вразило. Ви не раз наголосили, що Ви – батько трьох дітей і для Вас таке чути – неприйнятно.

      Чому ж зараз у Вас змінилась позиція, коли в абсолютно ідентичній ситуації інший громадянин обурений?

      Якщо Ви вважаєте, що подібне оприлюднення не гідне чоловіка – могли б відмовити нам і жодної б публікації без Вашого дозволу не було б.

      Але Ви прийняли інше рішення – публічність. І це прекрасно.

      Звісно, я цікавилась свідками події. Це природно. І я до тепер безмірно вдячна, що тоді до дня Св. Миколая Ви мене познайомили з Оленою Жежерою, яка, до чести їй, не побоялась і сказала правду. Більше того, надала нам аудіозапис, де чітко було чути слова чиновника.

      То чому Жежера у 2012-му році (працівник комунальної газети!) не відмовилась допомогти з свідченнями, а Ви відмовили автору цієї публікації у 2015-му?

  7. Іван Лисенко 23 Лютого 2015 at 10:44

    В жодному разі, пані Федорів, не відмовляюсь від зазначених вами фактів, (допис на сайті, участь у акції) але ми жодного разу не обмінювались номерами телефонів і до конфлікту на виконкомі не зідзвонювались (можливо, комунікатором виступила Остапа?), а тому, говорити про особистісне знайомство з вашої сторони дещо не коректно, а тим більше, викладати у такому спотвореному і принизливому вигляді, як це зробила Жежера. Але, це її стиль, спотворювати і брехати…
    В цьому конфлікті я не збирався ставати на чиюсь сторону, оскільки не знав його суті. Коли почув в коридорі розмову на підвищених тонах підійшов з єдиною метою залагодити конфлікт, що, власне, і зробив, вийшовши на вулицю разом із Гусаком і Селюніним, щоб поспілкуватись без Олексюка. Цей момент (“Коли ж ми зауважили, що викличемо міліцію, то Олексюк із Лисенком, швидко подалися геть”) брехливо описала Жежера, підставивши Селюніна, а також спотворила мої слова: я сказав, що “не буду свідчити взагалі”, а не на чиюсь користь…
    До цього інциденту і з Гусаком, і з Селюніним у мене не було жодних непорозумінь, але спотворенням фактів у статті, під якою повісили портрет новоявленого колумніста, з явними ознаками стилю “чорноротої брехухи”, вбито клин і у наші відносини і тому, моя позиція така, як є… Успіхів

  8. Олена Жежера 23 Лютого 2015 at 12:35

    Дякую пане Іване, що ви стільки часу свого життя присвячуєте моїй скромній персоні. Але ще раз хочу вам нагадати, що ми з вами на ти не переходили.
    Далі хочу вам нагадати про подвійні стандарти, які ви сповідуєте і, як на мене, просто заплуталися.
    Тож я вам трошки допоможу 🙂
    Коли ви брали участь в акціях на захист Біличанського лісу від дерибану – ви, а разом з вами й всі активісти, були героями.
    Коли ж активісти почали викривати дерибанні схеми лісу в Бучі – вони одразу стали брехунами, руйнівниками та ставлениками Путіна.
    Якщо ви виставляєте фото депутатів Бучанської ради групи Таможнього з георгієвськими стрічками, то вони не інакше як “колорадоми-пропагандони”, а якщо з’являється на офіційному сайті ради з колорадською стрічкою Федорук – він нормальний пацан.
    Якщо хтось паркується на зебрі – він рагуль, якщо це робить Лисенко, то це дозволено.
    Якщо посадовець образив Лисенка, він негідник, а якщо посадовець образив іншого бучанця – він герой.
    І наостанок хотіла сказати стосовно Сурай.
    Я їй зателефонувала і запитала, кому конкретно Івану Лисенку чи Ігорю Бартківу вона показувала фігури з трьох пальців на двох руках.
    Жінка сказала, що не хоче згадувати той інцидент і погодилася, що Лисенко з Бартківом знущалися з неї вдвох. І тут не важливо, кому конкретно вони були тицьнуті, ви були поряд.
    Щоправда, вона наголосила, що ви та Бартків вибачилися перед нею. Також вдвох.
    Тож, пане Лисенко, називайте мене хоч 100 разів брехухою, але факти річ уперта. І далеко не на вашу користь.

  9. Іван Лисенко 24 Лютого 2015 at 09:15

    Нема за що, пані Олено, не варто хвилюватись за мій час, я навчився його розподіляти так, щоб вистачало в т.ч. і на спростування брехні. В свою чергу, раджу тобі (не пам’ятаю коли ми перейшли на “ви”) свій вільний час витратити на підвищення фахового рівня.
    Спробую допомогти тобі розплутати все те, що ти наплела у попередньому пості, оскільки у мене, як зрілої і публічної людини, всьому є пояснення, яке може не подобатись тобі, але подобається мені. І взагалі, якщо моя позиція не збігається з твоєю (або будь-чиєю), це ще не означає, що вона хибна.
    Ніколи героєм себе не вважав, а в житті і на акціях щиро підтримував усіх тих, хто протистояв режиму ПР, оскільки сам був проти цього режиму. Але часи змінили країну, політику, людей і мене також. Хто не встигає за змінами, або ж не розуміє процесів – його/її проблема.
    Мене абсолютно не турбують висмоктані тобою з пальця суб’єктивні приклади подвійних стандартів (так звана “зебра”, на якій я та всі інші досі паркуються, колорадоси – це вже історія, активісти, дмитренки, гусаки/селюніни…), оскільки по кожному з них у мене є своя позиція і мені не соромно за будь-який мій крок.
    Натомість, коли міський голова А.Федорук скрізь (в тему і не в тему) екс-регіонал, а нардеп Я.Москаленко, який віддав Януковичу Межигір’я і обома руками підтримав диктаторські закони – зовсім не регіонал, оце справжній і об’єктивний факт журналістських подвійних стандартів у виконанні О.Жежери.
    Не знаю, що наговорила тобі Сурай, але щоб допомогти нарешті розібратись із тією кашею в голові, що не залишає тебе у спокою з часів славнозвісного виконкому (хоча ти сама була присутня і чомусь вперто не хочеш вірити мені і визнати свою брехню), нагадаю, що я сів на вільне місце головуючого ПОРУЧ із Сурай, а фотоапарат передав І.Бартківу, який сидів під стінкою і якому і адресувалась фігура із трьох пальців…
    Кожен з нас сприймає і трактує факти так, як він хоче це робити. Але брехня – це перекручення фактів, що вносить плутанину і розбрат в суспільство. Припиняй, повторюю, не там шукаєш ворогів

Напишіть відгук

Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на "Громаду Приірпіння" не пізніше 2 речення.

Редакція може не поділяти думок чи висловлювань автора блогу чи коментатора.
Контакти редакції: Ірина Федорів, Олена Жежера pigmaliones@gmail.com, +38 050 2000 539