Громада Приірпіння

Отримавши демобілізаційний припис, після року відсутності я повернувся з тимчасово окупованого сходу України додому. Позаду залишились палаючий Донбас та фронтові негаразди, а попереду мав би бути мирний Ірпінь з перспективою на позитивні зміни.

Я був впевнений, що, поки ми там воюємо, активісти на місцях захищають найважливіше – наше право не стати “ватою”, в очах знахабнілої будівельної мафії, не перетворитись на обдурений та зазомбований “плебс”.

Відстояти повагу до Громади – це наш обов’язок і другий фронт.

Але за право розказати громаді правду про міського голову Володимира Карплюка, який має сумнівні мільйони і хизується  десятками квартир, очевидно, треба боротись. Доведеться розгорнути цей фронт на внутрішніх теренах проти політичних заробітчан та очолюваних молодим мером “чорних забудовників”.

Ну що ж ми приймаємо цей виклик! Як прийняли його ще за “царювання” Януковича, адже протистояти маємо тим самим холуям попереднього режиму, які ховаються під  іншими прапорами!

Отже, після публікації статті про багатоквартирного власника, “скромнягу” Карплюка , мерська команда вдалась до масованої брудної атаки на  місцевих активістів.

Спершу коцюбинчан годували брехнею в газеті “Про Ірпінь”, далі “невідомі” особи завісили все селище листівками, де написано, що депутатка Ірина Федорів нібито здає Коцюбинське столичним забудовникам.

Далі в інтернеті на сайті-“зливному бачку” розмістили статтю про те, що Федорів мало не причетна до режиму кривавого диктатора Віктора Януковича, а дописувачі “Громади Приірпіння” – це нібито просто невдахи й суцільні “екс” (хоча сам Карплюк та Федорук – екс-кандидати в нардепи).

Аби розкрутили матеріал на “зливному бачку” замовники звернулися до респектабельних on-line видань  для розміщення банерів.

Це одна з моделей поширення чорного піару, яку ми виявили не вперше: інформацію розміщують на сайті – “зливному бачку”, який може безпринципно друкувати неперевірену інформацію, а потім звертатися до респектабельних видань, щоб вони розмістили в себе банер із посиланням на цей матеріал за грубі гроші.

Так у читача має скластися враження, що він перейшов за посиланням з авторитетного видання і далі читає неперевірену інформацію “сайту-зливного бачка”.

Як простий громадянин може розпізнати, що це просто “качка”. Автор такої публікації буде нікому невідомий, фото його нема, посилань на респектабельні джерела інормації нема і не буде. Ось факт, який вказується в статті:

Немає лінку на те, хто з журналістів має інформацію про те, що нібито Ірина Федорів збирається від Народного фронту до облради. Аби це дізнатися журналіст може зателефонувати в “Народний фронт” і взяти коментар.

“Вперше чую, що Федорів – буде балотуватися від Народного фронту. Це жодного разу не обговорювалось на політраді партії,” – наголосила народна депутатка від “Народного фронту” Вікторія Сюмар.

У публікації, яка має на меті виправдати Володимира Карплюка за будь-яку ціну, міського голову намагаються дистанціювати від одіозного Петра Мельника.

Так от про те, що Карплюк пов’язаний з Петром Мельником писала не Федорів, а журналіст видання “Тиждень”, на публікацію якого є посилання в матеріалі Громадського руху ЧЕСНО. Це було ще в 2013 році.

ЦВК зберігає інформацію, як розпоряджаються своїм передвиборчим фондом кандидати в нардепи. І Мельник рекламувався на ТОВ “Сарафан”.  Заходимо на сайт “Сарафан”, щоб побачити, хто ж ним керує і завдяки кому Петро Мельник офіційно рекламувався в Приірпінні? Що ми бачимо? Про це також пишуть в ЗМІ.

А от кого досі не зрікся Карплюк – так це свого кума екс-регіонала Анатолія Федорука. Коли його питали про це на радіоефірі – він ухилився від відповіді. Так само він оминає цю тему в газеті “Про Ірпінь”. Та й в жодному ЗМІ, навіть в замовних публікаціях, не фігурує відверте зречення від кумівства з Федоруком. Тай виглядало б це дивно, бо вони навіть агітувлаи восени разом.

І про те, що політики куми писали в Insider і розповідали в програмі “Знак оклику”.

Так от на відміну від “качки” – відвертої маячні, що Ірина Федорів піде в облраду нібито від “Народного фронту”, яка не посилається на жодне ЗМІ, а на аморфне поняття журналістів столиці, ми надаємо конкретні лінки на конкретні публікації та журналістські розслідування, а при потребі набираємо потітиків і беремо коментарі.

Сергій Томіленко – керівник Національної спілки журналістів України наголошує, що сайти громад і зокрема “Громада Приірпіння” – це ЗМІ громад, які своєю роботою дійсно заважають політикам:

“Якщо йде така кампанія проти “Громади Приірпіння”, значить ви на вірному шляху. Матеріали вашої громади неодноразово відзначались преміями. А те, що вони комусь утруднюють життя і змушують вдаватися до поширення чорного піару – це прекрасний показник вашої роботи. На додачу він не просто інформуєте, ви залучаєте людей до громадянської журналістики, яка змінює життя громади”.

У газеті “Про ірпінь” коментарі є в рубриці “Глас народу”. Тільки коментує чомусь як народ – Максим Плєшко – заступник Володимира Карплюка.

Аналізуємо далі. Теза про те, що Федорів, як керівник профспілки не захистила інтереси Османа Пашаєва, – теж відверта маніпуляція.

“Доводжу до відома громади, що Ірина Федорів прийняла відповідальне рішення захистити Біличанський ліс. Колективу “Вікна-Новини” вона це озвучила і сказала, що складає повноваженя, бо не буде мати можливості виконувати громадську роботу і в профспілці, і в громаді селища, де треба було регулярно відвідувати судові засідання, прокуратуру і т д. На громадську роботу треба час. Федорів склала з себе повноваження до того, як пішла в депутати у 2010 році. Очолила профспілку Ольга Червакова. Всі судові засідання у справі Пашаєва відбувалися вже тоді, коли Ірина Федорів була депутатом, і відповідно на той час не була керівником профспілки,” – розповідає журналістка Наталка Соколенко.

“Осман Пашаєв особисто приїздив у день виборів на дільницю, щоб підтримати нас, бо ми разом балотувалися в Коцюбинському, і робив сюжет про Біличанський ліс. Було б дивно, якби на виборах, де округ складає два будинки і виборці твої сусіди для перемоги кандидату треба був би загальнонаціональний телеканал,” – додає Соколенко.

Ще один колега-журналіст, Сергій Андрушко, який тоді працював на СТБ, наголошує на тому, що те, про що пишуть – не відповідає дійсності:

“Рішення щодо оприлюднення мого сюжету, який не вийшов в ефір, – не приймалося.”

А якщо рішення не приймалося і про це заявляє автор сюжету, то на що і хто мав реагувати?

З публікації на сайті-“зливному бачку” випливає, що Федорів мало не захищала “режим Януковича” і була, виходить, вірною слугою каналу. Паралельно йдеться про те, що її та журналістку Олену Жежеру звільнили з телеканалу СТБ “з відомих причин”.Якщо людина вірна системі, то навіщо її тоді звільняти?

Більше того, в Інтернеті є навіть лист телеканалу СТБ, який на вимогу Ірпінського міського суду роз’яснює, чому Олена Жежера пішла з каналу.

Якщо стан здоров’я людини є приводом для зловтішань та двозначних натяків – то це свідчить про низький рівень культури маніпулянтів, що не зупиняються ні перед чим.

Але чомусь теза “з відомих причин” не розкрита і читачеві натякає на те, що причини тут можуть бути які завгодно.

Щодо Ірини Федорів, то вона закономірно вирішила на 5 році боротьби на місцевому рівні поширити свій досвід і допомогти Громадському руху ЧЕСНО. Що такого в тому, що людина змінила роботу за власним бажанням?

Маніпуляцію видно і в хронології.

Інтерв’ю з Януковичем для міжнародного документального фільму “Україна: країна хаосу” продакшену Les Films Graind de Sable (раджу для англомовних проглянути і оцінити, який фільм відзняли і чи були там оди Януковичу), після якого Федорів передала підписи від громади та колег-жураналістів з вимогою підписати указ щодо надання лісу природоохоронного статусу нацпарку, вібулось у 2011 році. Це видно навіть з відео, яке завантажене на Youtube, де самовільно користувач не може змінити дату завантаження на більш ранню.

А погрози журналістці надійшли у 2012 році.

До слова, такі маніпуляції щодо того, що це було не інтерв’ю для міжнародного фільму, а зустріч, де Федорів нібито зустрілась задля того, щоб попросити особистого захисту, обурили Джил Емері – продюсера міжнародного фільму “Україна: країна хаосу”.

Ось що вона попросила оприлюднити, коли дізналась про маніпуляції політиків із відео, яке відзняла їхня французька компанія з виробництва документальних фільмів Les Films Graind de Sable.

“Ірино, це просто огидно! Ти працювала з нами 10 років і у нашому фільмі ми просили тебе спитати Януковича допомогти тобі захистити ліс і запобігти вирубці з боку забудовників. Він сказав, що допоможе і не допоміг. Ми хотіли у фільмі показати, який же він брехун! Ти нас підтримувала в усіх наших фільмах, зокрема щодо Володимира Путіна та його пропаганди і маніпуляцій. Я додам лінк на наші фільми про Україну, які створені 2011-2013 року, аби показати роботу, яку ми робили з тобою і як ти нас підтримувала ПРОТИ Януковича. МОЖЕШ ЦЕ ЇМ ВІДПРАВИТИ!!!” – закінчує своє повідомлення французький продюсер.

Мета цієї чорної PR-кампанії, яка розпочалась в інтернеті, газеті “Про Ірпінь” – дискредитувати Федорів і сайт “Громада Приірпіння” та його дописувачів. По суті це єдиний сайт в регіоні, який є незалежним і шанованим з-поміж журналістів джерелом інформації на стільки, що за результатами розслідувань місцевих дописувачів загальнонаціональні телеканали видають свої сюжети, а на міжнародних конкурсах дописувачі отримують нагороди.

Це стосується і теми Біличанського лісу, і теми Бучанського межигір’я. Але кому аж так треба дискредитувати всю команду ?

Найбільше дивує те, що з таким ресурсом і коштами в газеті “Про Ірпінь” йде просто потік потрібних комусь думок на тему: чому взялись за Ірпінь, Володю Краплюка і “Нові обличчя”. Для того, щоб дізнатися, “чому” – треба просто запитати і отримати відповідь. Так принаймні діють журналісти. Але комусь набирати номер і збирати інформацію – не вигідно. Справжні причини з’ясувати не важко.

“Місцеві вибори не стартували, а борди – вже висять. Тому Громадський рух ЧЕСНО аналізує сили, що стоять за ними. Зокрема і “Нові обличчя”. Це не єдина політсила, огляд якої ми зробили. У об’єктив ЧЕСНО потрапили “Ми кияни” Третьякова. На черзі – “Сила Громад”,” – зазначає Андрій Круглашов, Координатор громадського руху ЧЕСНО.

“Ми любимо Ірпінь та Бучу і поважаємо мешканців цих громад. Тому, звертаємось до Ірпінської та Бучанської ради та селищних рад регіону з проханням надати нам інформацію про відвідуваність, статки депутатів та подані ними запити. Громадяни мають право знати, як працювали депутати ці роки,” – додає Круглашов.

Борди зацікавили не лише Громадський рух ЧЕСНО, але й “Главком”. Видання зазначає, що Володимир Карплюк був помічником голови “молодіжки” Партії регіонів Андрія Пінчука. 

Борди в столиці свідчать про те, що Володимир Карплюк може мати намір здійснити свою давню мрію – балотуватися в парламент. У 2006 році, згідно з інформацією на сайті ЦВК, він йшлов у лавах маловідомої “Третьої сили”. Тобто він, як і Федорук, теж екс-кандидат у нардепи.

Тому скандали в ЗМІ щодо його статків і десятків квартир – це неабияка перепона на шляху до парламенту. 

Головне питання: хто витратив немало коштів та ресурсу для поширення відверто маніпулятивної брехні? Давайте пиргадаємо, коли в регіоні вже поширював чорний піар на дорогому глянці?

Гаврилюк – був конкурентом для екс-регіонала Анатолія Федорука та кандидата від БПП Олександра Тігова. Інтересу Тігова у захисті “Нових облич”, які ретельно вибілюють в чорному піарі, не спостерігається. Тому можна припустити, хто замовник і не шкодує грошей.

Тим більше, що випала гарна нагода у цьому чорному піарі згадати свого опонентка – “свободівця” Богдана Мельничука.

І знову фраза “В Пріірпеньі битуєт мнєніє”… Мені цікаво, а ті, хто так ретельно “вивчав” бит мнєнія? Може б ознайомились з інформацією про декларації Мельничука і Федорів?

Якщо у жураналістки Федорів чоловік – адвокат відомого шоу-мена Ігоря Кондратюка, а вона 10 років пропрацювала на загальнонаціональному телеканалі, то, дійсно, звідки б ще взялась у неї машина, квартира? Тільки завдяки пенсіонерові Мельничукові, так виходить?

І в чому виявлялась підтримка? Цікаво б подивитися, та нема де. Ні джерел, ні посилань. Ні документів й звернень на прокуратуру бодай від когось про те, що були конкретні факти зловживань, до яких причетний головний опонент Карплюка на виборах у 2014 році Богдан Мельничук.

І ця інформація, що не просто не відповідає дійсності, а є цинічною брехнею, поширюється не просто через банери. Є спеціальні люди, які, очевидно, не волонтерять, а відпрацьовують своє. Вони створюють сторінки в соцмережах і цільово розсилають мешканцям Приірпіння лінки на замовні матеріали.

І ці цинічні працівники штабів не гребують навіть тим, що послуговуються фотографіями тих, хто зник безвісти в зоні АТО і кого розшукують. Сторінка того, хто розсилає це цільово людям містить фото не Андрія Левченка, а Олександра Мінченка.

Зі своїх справжніх сторінок у Фейсбуці розсилати відверту брехню соромляться. Але послуговуватись сторінками зниклих безвісти людей, яких чекають рідні, – це вершина цинізму.

Ніхто не виправдовується. Просто, на жаль, принцип працює так, що неспростована брехня людьми може сприйматися як правда.

Якщо такий значний ресурс фінансів вкладається і на Інтернет-рекламу і на дорогу поліграфію, то зиск від приєднання Коцюбинського для когось в Ірпені має бути дуже суттєвим.

Громаду  селища Коцюбинське свідомо  не бажають чути. Коцюбинська селищна рада ухвалює рішення про приєднання до Ірпеня, що, безумовно, в інтересах міського голови Карплюка, не порадившись з Громадою.

Ми дійсно не бажаємо, щоб нас насильно кудись приєднували, за нас вирішували  і не радились з нами. Ми на фронті стояли для того, щоб ви тут, на другому фронті, будували чесну державу, яка живе за законом і має високий рівень правової культури.

Є ті, хто каже: “Почуйте Добас!” А як ми можемо почути інших, коли ми не чуємо себе? Не віримо в себе?  Свою територіальну громаду!

Всі небайдужі Коцюбинчани мають прийти 4 червня на 13:30 до селищної ради і змусити місцеву владу, екс-регіоналів, згадати, хто їх обирав і навіщо.

Автор: Ігор Домбровський, демобілізований, голова ГО “Самозахист”