Громада Приірпіння

Володимир Карплюк уславився тим, що задекларував 67 квартир і вирішив позиватися до координатора регіональної мережі Громадського руху ЧЕСНО Ірини Федорів, яка написала розлогий огляд для ЧЕСНО і щодо статків Карплюка, і щодо “Нових облич”.

У своєму позові Карплюк вбачає, що інформація про те, що у нього мережа “своїх” регіональних ЗМІ не відповідає дійсності.

Позов на Федорів написала і партія “Нові обличчя”. Вони вважають, що інформація про те, що партія балотуватиметься коли-небудь на виборах до облради чи Київради – не відповідає дійсності.

От я і вирішила проаналізувати як  простий громадянин, якому у жовтні голосувати і обирати кандидата на міського голову, які ще ЗМІ, крім “Пульсару Приірпіння”, “Громадянської позиції”, “Ірпінського вісника” лояльні до Володимира Карплюка і як, окрім бордів, згаданих Федорів, “Нові обличчя” ведуть свою кампанію.

Ось промо-відеоролик про “Нові обличчя” (людям із слабкими нервами переглядати не раджу). Зняли давненько, але бачили не всі.

У головній ролі віддана Володимирові Карплюку  помічниця Ірина Кравчук. Пані Кравчук – не лише радо “народила дитину” для Володимира Карплюка й “Нових облич”. Вона готова служити й його куму – екс-регіоналу Анатолієві Федоруку.

Коли міський голова Бучі Анатолій Федорук хотів полишити бучанців заради парламенту, Кравчук з високою ймовірністю була його технічним кандидатом, щоб збільшити квоту в комісіях і забезпечити потрбну кількість спостерігачів на дільницях.

Це виявили не лише під час аналізу програм кандидатів в нардепи 2014 року. Хоча за дивним збігом програми депутата Гостомельськох ради Сергія Кандиби, вищезгаданої Ірини Кравчук та наближеного до Карплюка Володимира Співака написані на одному комп’ютері в один і той самий день 18 вересня і збережені з інтервалом від півгодини до кілька годин.

Ірина Кравчук та Володимир Співак, між іншим, тісно пов’язані із партією “Нові обличчя”, яку очолює Володимир Карплюк.

Кравчук до того ж є землячкою Карплюка – вона з Вінниччини. Про це свідчить сайт ЦВК.

Довіреною особою пані Кравчук, що народжувала “Нові обличчя” був хто б ви думали? Член виконкому Коцюбинської селищної ради Богдан Слюсаренко!

Це саме той Богдан Слюсаренко, який має у Коцюбинському борди, на яких рекламувався Карплюк.

І Саме той Слюсаренко, який у журналі “Пульсар” розповідав про те, що співпарцює з “Новими обличчями”.

Землячка Карплюка пані Кравчук на своїй сторінці Facebook розповідає, що скоро буде полив клумби і все завдяки кому? Здогадайтесь самі!

І вона у дріжніх стосунках з заступницею Карплюка Анастасією Попсуй та головним редактором “Ірпінського вісника” Юлією Бережко-Камінською.

А от з іншим кандидатом у нардепи Володимиром Співаком теж цікава історія. Згідно з інформацією, поданою до ЦВК, Співак –  директор спільного для родин Федорука та Карплюка ТОВ “Будрегіонінвест”.

Не даремно INSIDER зробив доволі зрозумілу інфографіку того, як діє цей сімейний бізнес “Будрегіонінвест”, але тоді ще в керівницях “Будрегіонінвесту”, як бачимо, числились дружини Федорука та Карплюка.

Згодом дружина Федорука зникла, але попри те, що Карплюк на радіо “Вісті” заперечив причетність своєї дружини до фірми “Будрегіонінвест”, ось що показує реєстр, який перевірили представники Громадського руху ЧЕСНО одразу після інтерв’ю політика.

А хто ж був з-поміж довірених осіб пана Співака? Знаєте такого Івана Лисенка, той що  в Бучі очолює “Нові обличчя” і видає НЕсвою для Карплюка газету “Громадське суспільство”?

От Вам і ще один “дивний” збіг, який підтверджує сайт ЦВК. 

Про те, що Карплюк мільйонер, давно відомо. Звіти міського глови Ірпеня, де населення менше 50 тисяч, “дивом” попадають на сайт ТСН.

А він сам з’являється на телеканалі Інтер, де народні депутати меру з периферії, який має гроші і пнеться на телеефіри, намагаються привити елементарну політичну культуру.

Але, якщо на загальнонаціональному телеканалі політика під час ефіру хоч якось виховують і ставлять у європейські межі, то на місцевому рівні Карплюк таки примудрився внести совкову ноту в комунікаціях з громадою. Хвиля чорного піару просто з потужністю цунамі понеслась на активістів. Провладні ЗМІ мало не щодня випускають нові “сенсації” про громадських активістів.

У соціальній рекламі Карплюк забув попередити, що за прояв точки зори й оційночні судження, які не співпадають з його баченням,  незгідних обіллють брудом з голови до ніг провладні ЗМІ. Це щонайменше. А якщо людям спаде на голову висловити незгоду на сесії чи іншому публічному заході, то в ході тебе чекатимуть спортсмени. Так як мене на вході чекали тітушки й депутати Ірпінської ради, коли нас силою приєднували до Ірпеня.

Складається таке враження, що найбільшою проблемою в князівстві Карплюка є активісти. Я хочу відмітити, що розправа йде не з політичними оппонентами, а звичайними членами територіальної громади, які не мають мандатів, а просто ходять на сесії і відстоюють свої права. Заказні матеріали, як правило, не найвищого гатунку.

Одним з таких “зливних бачків” Карплюка є “Правда Ірпеня”, заголовок якої зроблений тим самим шрифтом, що у совкові части в подібній газеті. Для того, щоб пересвідчитись, у совєтизації, варто прочитати текст без авторства з оціночними судженнями і вся мерська філософія стає одразу зрозуміла!

Лише уявіть собі це неподобство, щоб громадські СЛУХАННЯ (від слова слухати, слухатись= підкорюватися) пертворились на таке явище, як збори громадян?! Ай-ай-ай!!! Що ж це коїться! Неподобство!

Для того, щоб побачити справжню картину – варто почитати авторську колонку на сайті “Громади Приірпіння”, яку написав очевидець з боку громади.

Аби заманити побільше читачів створений перед виборами ресурс пише брехливі заголовки про ексклюзивність матеріалів.

Ви десь бачили, щоб на ЕКСКЛЮЗИВНОМУ ВІДЕО (!!!) стояло щонайменше ТРИ мікрофони інших ЗМІ? От така вона “правда” Ірпеня.

Давайте тепер подивимось, хто є головним редактором “Правди Ірпеня”. Зустрічайте – Ірина Ніколенко!

Чи випадково це не тезка Ірини Ніколенко, яка надіслала Інтернет-виданню “Киеввласть” ось такого листа?

І тут відверта брехня від редактора “ПРАВДИ” Ірпеня.

По-перше, теза про те, що “більшість жителів Коцюбинського… за приєднання селища до Ірпеня” не витримує критики з точки зору банальних фактів і здорового глузду. У селищі проживає близько 15 тисяч людей. Чи опитала пані Ніколенко десь 7,5 тисяч? Якщо так – то дайте результати цього гігантського соціологічного опитування, яке не в змозі провести навіть найбільші соціологічні служби! Навіть соціологи роблять вибірку лише у кілька сотень мешканців для таких населених пунктів як смт Коцюбинське.

І ось результати одного з соцопитувань, пані Ніколенко, про яке кожен можете дізнатись у фахових соціологів. Опитали 400 коцюбинчан працівники центру Социс у 2013 році.

І навіть у такому випадку грамотний журналіст написав би “більшість опитаних”, а не більшість мешканців, бо це елементарна маніпуляція не підкріплена фактами.

Результати голосування депутатів не можуть підтвердити думку більшості мешканців. Аж ніяк. Але от що дивує, що така затята прихильниця Ірпеня у соцмережі “В контакті” відзначила геолокацію – КИЇВ!!!

Теза Ніколенко про те, що журналістка Ірина Федорів не дотримується правил журналістської етики – порожня балаканина, допоки Велика і Професійна Журналістка Ніколенко, не звернулися до Комісії з журналістської етики й вона не дала належного висновку.

“Тем более в ситуации, когда “шапка горит”, ведь Ирина Федорив до сих пор не подала в Коцюбинский поселковый совет собственную декларацию о доходах за 2014 и не обнародовала ее в открытом доступе. Это вызывает беспокойство, что в этом документе не все в порядке. Если это не так, то почему же тогда Ирина Федорив еще честно не обнародовала свою декларацию,” – пише Ніколенко в листі до редакції “Киеввласть”.

А ця цитата свідчить про дві речі. Перша – пані не читає закони, або вдає, що їх не знає. Декларацію депутати подають за місцем роботи. Не вмієте читати закон – читайте роз’яснення на сайті Мінюсту.

І я би просила Ірину Ніколенко дати відповідь, чи вміє вона користуватись Інтернетом, і чи зробила вже аналітику, скільки депутатів Ірпінської, Ворзельської, Гостомельської та Коцюбинської селищної ради оприлюднили інформацію про свої доходи? Бо коли “Громада Приірпіння” бралась аналізувати прогульників у редакції був системний підхід й за одним критерієм вимірювались всі депутати.

А чи не хоче “правда” Ірпеня дослідити, звідки у церковної мишки секретаря ради Юрія Денисенка Лексус?

До відома пані Ніколенко, Ірина Федорів оприлюднила інформацію про доходи і майно на сайті “Громади Приірпіння” ще в квітні і закликала зробити інших депутатів те ж саме.

Отже, або пані головна редакторка “ПРАВДИ” Ірпеня не вміє шукати, або їй просто не вигідно гуглити, зате вона має час під час робочого дня розсилати в редакцям ЗМІ от такі “побрехеньки”.

Але це не дивно, бо пані Ніколенко відверто повідомляє, що для створення новини її редакції треба кілька хвилин (Звісно! Де ж візьметься час на перевірку інформації!). А статті, які не є новинами і де міститься відверто суб’єктивна оцінка, вони просто не підписують. А навіщо?

Пані Ніколенко розповідає про себе, що  прилаштовується та вчиться користуватися, конкурувати і виживати у нових умовах. Що ж, кожен виживає, як може, і пані Ніколенко – не виняток. А я роблю висновки, що я, не фаховий журналіст, бачу у вашій журналістській роботі маніпуляцію, викривлення фактів. І дай Бог, щоб воно було несвідоме, в чому я дуже сумніваюсь.

Дуже хотілося б знати більше про особистість і творче зростання людини, яка виконує, як вияивлось, роль Комісії з журналістської етики, сама порушуючи при цьому не одне елементарне правило написання тексту з точки зору простої ерудиції.

З пошукової системи у мережі Інтернет про Ірину Ніколенко відомо, що вона дуже хоче отримати безкоштовну фотосесію і не одну, бо є аж кілька репостів з “Бесплатного Киева”. (І тут Київ!)

Брала навіть участь у ось таких примітивних фотоконкурсах, рекламуючи шампунь. Сумнівів не залишається – фото з тим таки оберемком трави на голові, що й на фото редакції.

Ось що отримували переможиці конкурсу.

З профайлу видно, що пані Ніколекно позиціонує себе не як журналістка, а як юристка.То як тоді вона може не знати закону України, де чітко вказано, куди подає декларації місцевий депутат? А може, якщо таке писати про опонентів Карплюка, то можна виграти не тільки пляшечку шампуню? 🙂

Що ж, кожному за здібностями, пані Ніколенко. Сподіваюсь, у 2014 році Ви таки виграли шампунь! Бо в цей рік Ірина Федорів та її колега Олена Жежера виграли премії за найкращі розслідування. Вони захищали ліси від дерибанників.

У цьому ж році Федорів, чию журналістську професійність узялася судити учасниця конкурсу з отримання шампунів, теж отримала міжнародну нагороду.

Я не фаховий журналіст і тому не буду давати Вам поради, що не так ви робите. Просто нагадаю читачам, що ми саме вивчавємо мережу “своїх” для Володимира Карплюка ЗМІ і тому у нас природна цікавіть до людей, хто ці всі мережі обслуговує.

Для мене Ваша колонка про декларацію Карплюка виглядає епічною. Не як для журналіста, а як для громадянина. Джинсою попахує, якщо не тхне…

Цікаво, що думають про цей сайт інші читачі? Чи лояльний він до Карплюка, чи, може, інформаційна політика “Правди” Ірпеня до нього ворожа? Чи об’єктивна? Я думаю, шрифт назви сайту говорить доволі промовисто.

Я дуже детально вивчила сторінку соціальної мережі “В контакте” головної редакторки Ірини Ніколенко. Там майже все практично у стилі “няш-мяш”, лаунж і т д.

Не просто вітає чоловіків на 23 лютого, постить “няш-мяшні” пости, а ще й з радянською символікою мило позує і постить це вже після нападу Росії.

Була панянка, як бачимо,у Межигір’ї. У травні, коли цвітуть тюльпани.

Пости справляють враження “серйозної журналістки”, яка просто нариває схеми і викриває їх. Пуліцерівська премія і міжнродне визнання, віримо, не за горами!

Але у “ПРАВДИ” Ірпеня є й інші рупори, окрім Ірини Ніколенко. Зустрічайте Поліну Чорну. У неї в профайлі у мережі “В контакте” зазначено, що вона працює в “Правді Ірпеня”. І тут таки вона активно постить новини та публікації.

І за аналогією з попередніми дівчатами система відбору кадрів і філософія у цій команді – єдині. Якщо шефиня мріє виграти фотосесію чи шампунь, то Поліна – торт!

У цьому профілі “В контакте”, до слова, пости у профайлі – це все посилання з “Прадви” Ірпеня, які ніхто майже не лайкає і не коментує. І що знаково, що випускниця податкової академії пише, що займається журналістикою.

Але у списку кафедр, які готують випуснкників податкової академії, де ректором колись був одіозний Петро Мельник і де навчався у ті части Володимир Карплюк, нема профільних кафедр із журналістики.

А якщо зайти на сторінку КП “Ірпінський вісник”, який очолила колишня редакторка “Пульсару” Юлія Бережко-Камінська, то там тьма постів від “ПРАВДИ” Ірпеня.

“Ірпінський вісник” – комунальна офіційна газета! До чого тут пости з “Правди” Ірпеня? І де ж офіційні повідомлення?

І ще один дивний збіг, в “Ірпінському віснику”, який перебуває під мерським контролем, є журналістка… Ірина Ніколенко!

У нас уже є досвід боротьби з рупорами карплюківського СССР-івського і зазомбованого режиму. Нагадаю, що у газеті “Про Ірпінь”, власникмо якої Карплюк не є, але вона теж дуууже своя для нього, вийшла ось така публікація.

Кадри вирішують все, пане Карплюк. Так, як Ірина Ніколенко розмірковує про стандарти журналістики, так і авторка Марія Привал узялася критикувати редакцію “Громади Приірпіння” за розміщення картин відомих українських жлобістів. У цій горе-газеті позамальовували слова на картинах!!! Ну що це як не пережитки СРСР?

Та за ось таку картину, яка стосується безпосередньо тієї ситуації, що виникла у Приірпінні та по всій Україні, грошову винагороду автору Іванові Семесюкові вручила особисто радниця з питань культури та співробітництва посольства Франції в Україні – Анн Дюрюфле.

Мистецтво можна не розуміти. Не всі митці, так само, як і не всі з нас журналісти, щоб судити про дотримання журналістських правил та стандартів чи про мистецтво на загал. Але, якщо людина чесна та порядна, то вона завжди виходить із своєї системи цінностей. Тобто говорити одне, а робити інакше – це не дуже добре.

І ось Марія Привал, випусниця Інституту міжнародних відносин, якщо вірити соцмережі, критикувала “Громаду Приірпіння” і художників-жлобістів на сторінках газети “Про Ірпінь”. Це навіть більше вражає, аніж реклама шампуню чи тортик. Панянка зізналась, що хоче удвічі збільшити груди, щоб були такі, як в Семенюк. І все це у відкритому доступі. У той час, як картину визнаного художника у статті заретушувала.

Місце роботи на той час у пані привал було “абсолютно” не пов’язане із ЗМІ пана Карплюка. Повіримо?

Як відомо, “Пульсар” зазначає на своєму сайті, що Карплюк допомагає виходити цьому журналу.

Як бачимо, що “ПРАВДА” Ірпеня, яка оформлена у стилі радянської газети “Правда”, як і “Пульсар” велику увагу приділяє тому, щоб працівники відповідали одному висоооокому стандарту.

Нам до цього стандарту, на щастя, не дотягнутися, бо ми будуємо європейську державу.

З наведеного вище можна зробити висновок, що Карплюк справді любить багатофункціональних помічниць і співробітниць, які при потребі і фільмі знімуться, і нове обличчя народять, і тортик виграють чи шампуньку, і все тільки заради омріяної перемоги багатоквартирного мера над громадою на місцевих виборах цієї осені.

ПС (Пані Ніколенко, я не журналіст. Щоб перевірити і проаналізувати інформацію я витратила кілька днів вільного часу. По суті – свої вихідні. Але це того вартувало. Бо громада – МАЄ ПРАВО ЗНАТИ.

Приємного миття голови та смакування тортів усім редакціям “некарплюківських” ЗМІ. Щиро зичимо фінансової незалежності, яка б дозволила позбутися такого убожества й короткого повідка політиків й допомогла б змінти підліткову психологію на зрілу й соціальновідповідальну).

Авторка: Ольга Матюшина, коцюбинчанка