Як я знайшов своє хобі – ручне тиснення

0

З дитинства мріяв щоб в мене було якесь хобі. У багатьох друзів були якісь захоплення і мені теж кортіло, але не міг знайти нічого, що б було до душі.

Якось в листопаді-грудні 2012 року, я випадково побачив на просторах всесвітньої мережі фото ременя та портмоне зі шкіри з ручним тисненням, а через декілька днів тримав в руках чохол для мисливського ножа, виготовлений в тій самій техніці. З того часу я зрозумів, що нарешті в мене з’явилось ЗАХОПЛЕННЯ.

Знайшов форум, де обговорювали вироби зі шкіри. Це форум майстрів що виготовляють ножі (knife.com.ua), передивився купу роликів на “youtube”…

На початку наступного року в мене вже був початковий набір необхідних інструментів і я почав експериментувати.

Це неймовірне відчуття, коли ти своїми руками робиш щось, ще й з натурального матеріалу. Береш шкіру (тільки рослинного дубління), змочуєш її холодною водою. Коли починає підсихати, переносиш на неї основні контури малюнку. Потім прорізаєш їх “поворотним ножем”. Береш штампи…

Без імені

молоток і вперед…

Без імені

Далі отвори, пофарбування, зшивання, встановлення фурнітури.

Без імені

Звучить не дуже складно, але щоб зробити маленький малюнок, потрібно зробити декілька сотень ударів молотком, трохи більший малюнок і рахунок вже на тисячі…

Без імені

Перший гаманець і перший ремінь були зроблені для себе, перша обкладинка на паспорт – для дружини.

Без імені
Потім подарунки друзям, перші замовлення від друзів на подарунки для їхніх друзів і т.д.
Без імені
Шкода що не фотографував всі вироби, зараз маю мале “портфоліо”.
Без імені
У кінці листопада 2014-го, коли повертався на службу (128 ОГПБр, на той час – Дебальцеве) після короткострокової відпустки, вирішив взяти інструмент і трохи шкіри з собою. Було трохи вільного часу і думав якось розважу себе, пороблю, наприклад, чохли для ножів. Та якось не склалось. А інструмент залишився там…
Поки воював дружина переїхала з Коцюбинського ближче до Ворзеля й я вже повернувся до нової оселі.
Щастя, що маю найкращу в світі дружину! Тепер в мене знов є трохи інструменту, основний набір отримав в подарунок від коханої.
Без імені
Поновив зв’язок з інтернет-магазином з Дніпропетровська. Вони завозять шкіру , фурнітуру та інструмент зі США. Я знову в строю!
БезымянныйАвтор: Олексій Кузьменко, ворзелянин та “демальянсівець”

Залишити відповідь

Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на "Громаду Приірпіння" не пізніше 2 речення.

Редакція може не поділяти думок чи висловлювань автора блогу чи коментатора.
Контакти редакції: Ірина Федорів, Олена Жежера pigmaliones@gmail.com, +38 050 2000 539