Чому остаточно зник “Пульсар Приірпіння”?

0

“Журналісти”-спортсмени видання “Пульсар Приірпіння”, яких активісти звинувачували у побитті й стверджували, що вони забирали телефони в медійників під час кампанії, більше не займаються своєю діяльністю і взагалі зникли з поля зору. Разом з ними, зник і сам журнал “Пульсар Приірпіння” – як друкована так і інтернет версія.

Щодо злочинної діяльності так званих журналістів, активістами було подано до правоохоронних органів не одне звернення. Але результатів розслідування нема й досі. Зв’язатися з начальником Ірпінської міліції Ігорем Падюком “Громаді Приірпіння” поки не вдалося. Він не відповідає навіть на смс.

Колумніст сайту “Громада Приірпіння” Зореслав Замойський, якого спортсмени з “Пульсару” побили на незаконному будівництві по вулиці Єсеніна в Ірпені, окрім звернення до міліції, вирішив звернутися до Національної спілки журналістів України щодо професійної діяльності редактора журналу “Пульсар Приірпіння” Юлії Бережко-Камінської, яка видала посвідчення злочинцям.

“Фальшиві чи не фальшиві посвідчення, цього не знаю. А щодо міліції, то можу розповісти. Я направив письмове звернення в міліцію. Написав, щоб внесли до реєстру моє звернення щодо нападу на мене Сергія Суміна. Наступного дня мені зателефонував дільничий з вулиці Єсеніна. Сказав, мовляв, ви розумієте, ви в той час не звернулися за медичною допомогою. Я не звернувся до лікарні але звернувася до патруля, який був на місці події, але чомусь не вніс моє звернення до реєстру. Начальник міліції Ігор Падюк, який зустірічався з активістами по першому нападу на мене, що стався 29 жовтня, коли Сумін мене виштовхав з ТВК, сказав, що була проведена перевірка і за відстуністю складу протиправних дій щодо мене не вбачається вчинення правопорушення”, – розповідає про побиття Замойський.

Колишня редакторка “Пусльсару Приірпіння” Юлія Бережко-Камінська, яка після обрання Краплюка перейшла до комунального видання “Ірпінський вісник”, відреагувала після виборів 2015 року на звинувачення активістів щодо наявності посвідчень “Пульсару Приірпіння” у спортсменів. Бережко-Камінська заявила, що вона вже не має відношення до журналу і що журнал не видається з кінця 2014 року, але зазначила, що справжність посвідчення треба перевіряти.

1

Хоча на той час не видавалася лише друкована версія журналу, а однойменний сайт тоді ще поповнювався інформацію. Після звернення активістів до правоохоронців та до Національної спілки журналістів, зник не лише сайт, а й так звані журналісти, головним з-поміж яких був Сергій Сумін.

Без імені

Як виявилося він – спортсмен та фотомодель.

1

Судячи з його сторінки в соцмережі ВКонтактє, Сумін та інші його колеги-“журналісти” з “Пульсару” професійно займаються американським футболом.

1

 

У інтернеті активісти зробили плакат, де оголосили Суміна в розшук як журналіста-тітушку.

1

Під час виборів в Ірпені Сумін позиціонував себе як журналіст “Пульсару Приірпіння” і реєструвався в Ірпінському ТВК за посвідченням саме цього видання.

1

Його так звані колеги, так само зареєструвалися у ТВК, надавши посвідчення журналістів цього ж видання.

Безымянный

“Нам на зустрічі Володимир Карплюк роз’яснив, що ці молодики спортивної статури з журналістськими посвідченнями були найняті на час передвиборчої гонки задля дотримання правопорядку”, – розповідав тоді кандидат на міського голову Ірпеня Євген Мельничук, якого перед виборами побили “тітушки”.

“Коли оголошували результати, ці молодики викинули мене з приміщення ТВК і мною була написана заява до міліції. Вони поводили себе доволі агресивно”, – додає Мельничук.

У журналістки Олени Жежери, яка вела виборчий марафон та висвітлювала перебіг місцевих виборів на сайті Громади Приірпіння ці ж спортсмени-“журналісти” відібрали телефон, чим перешкоджали професійній діяльності.

“Коли я прийшла до ТВК, мене одразу попросили зареєструватися. За мною зайшли хлопці спортивної зовнішності і сіли в кінці зали. Їх реєструватися ніхто не просив. Коли один з присутніх чоловіків спитав, чому молодики не реєструються, зареєструватися вирішив біля столу лише Сумін. До решти “журналістів” один з членів ОВК підійшов з журналом, куди записував присутніх. Усі хлопці в кінці зали, а їх було чоловік 20, були з посвідченнями журналістів журналу “Пульсар Приірпіння”. Навіть яккщо вони були дійсно журналісти, як їх могли відрядити від одного видання на один захід в такій кількості”, – розповідає як було на ТВК Жежера.

“Пізніше цих самих “журналістів” я зустріла на Єсеніна. Вони стіною стояли під парканом, яким оточена незаконна забудова й не давали представникам громади та журналістам пройти всередину, за паркан”, – додає журналістка.

Після того, як зник “Пульсар Приірпіння” з’явилося нове друковане видання – “Коцюбинська правда”.

Андрій Сніжко, який раніше був в “Пульсарі Приірпіння” згодом став головним редактором газети “Про Ірпінь”, яка піарить мерські дії Володимира Карплюка, також активісти вважають, що Сніжко має безпосереднє відношення до газети “Коцюбинська правда”, яка виходить анонімно і без вихідних даних.

 

 

 

 

Напишіть відгук

Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на "Громаду Приірпіння" не пізніше 2 речення.

Редакція може не поділяти думок чи висловлювань автора блогу чи коментатора.
Контакти редакції: Ірина Федорів, Олена Жежера pigmaliones@gmail.com, +38 050 2000 539