Громада Приірпіння

Уляна Пчолкіна провела своє дитинство у Ворзелі.  Десь 10 років тому потрапила в ДТП і тепер вона пересувається на інвалідному візку, і тепер дівчина доводить всім: жити людина з інвалідністю може іноді більш повноцінно, ніж ті, хто може послуговуватися справно все життя і руками і ногами.

Вона не так давно взяла шлюб зі своїм чоловіком Віталієм Пчолкіним, який бере активну участь у житті громади Бучі, де подружжя придбало квартиру. Пчолкін також допомагав як волонтер з розвитком сайту “Громади Приірпіння”, за що редакція йому дуже вдячна.

У серпні місяці минулого року після весілля молодої пари до Пчолкіної приїхали брати інтерв’ю, після якого запросили на кастинг. Тепер вона – телеведуча News One. Веде новини й доводить всім, що можливо все.

До 8 березня, Міжнародного дня прав жінок і миру, “Громада Приірпіння” вирішила поспілкуватися із Уляною Пчолкіною, яка, переїхавши до Бучі разом із коханою людиною, одразу взялася за розбудову відповідального громадянського суспільства.

“Перше, що ми зробили, коли шукали житло в Бучі, відмоніторили громадські місця і об`єкти новобудов. Роботи купа! Віталій, мій чоловік, вже входив на той час до Комітету доступності, а я була неофіційним членом. Власне, ми й розпочали наш переїзд зі звернень, аби нам побудували пандуси за Державним нормами, у новобудові, і не обмежувати нашу життєдіяльність крутими спорудами, які нагадають пандуси. Забудовник, у якого ми купували квартиру пішов нам на зустріч і виконав свої зобов`язання. Але не до кінця,” – розповідає Пчолкіна.

“Двері в під’їзд нам поставили з порушеннями (на 1 метр ширини – двері з двох половинок) і потрапити самостійно до квартири, ми просто не могли. Забудовник відмовився прибирати порушення норм ДБН. Але світ не без добрих людей і депутат нашої вулиці знайшов кошти на заміну дверей у нашому під’їзді. Всі інші мешканці нашого ЖК продовжують протискатися у проміжок 58 см. Мами з дитячими колясками, люди з пакунками і ті, хто має широкі плечі – майже кожен другий житель, відчуває незручності від такого вузького.

Не долучитися до вирішення питань, які стосуються кожного з нас, вже просто не можливо. Бо маю великий досвід громадської діяльності і стояти осторонь просто не можу. Ми самі собі країна,” – наголошує Пчолкіна.

Телеведуча наголошує, що у Приірпінні, де зводять десятки новобудов, дуже важливо саме зараз дбати про справжню доступність цього житла. З поверненням учасників АТО з фронту це питання ставатиме все більш актуальним.

“Місця громадського користування мають бути доступними для всіх маломобільних громадян. Це поліклініки, лікарні, аптеки, пошта, СОБЕС, відділення поліції і всі інші державні і приватні установи. Має бути і простір між цими установами доступним. А не так -на одній стороні вулиці є пониження бордюрного каменю, а на іншій немає і потрапити з одного боку дороги на інший – ніяк не можна.

Якщо ж говорити більш конкретно, то впровадження універсального дизайну на етапі проектування всіх нових об’єктів, а також до вдосконалення Державних будівельних норм, базуючись на Європейських стандартах доступності.Суворий контроль за дотриманням вимог і стягнення серйозних штрафних санкцій, за порушення ДБНів. Я би запровадила кримінальну відповідальність!” – Наголошує журналістка.

Надзвичайно важливою, на думку Уляни Пчолкіної, є співпраця влади і громадського сектору. І наголошує, що політики на місцевих виборах у своїх передвиборчих програмах часто забувають про такий важливий й стратегічний напрям у розвитку стратегії міста, як доступність:

“ГПО “Права людини” моніторили програми кандидатів у м. Києві. А от в області, навіть не чула про таке. Жоден кандидат не був стурбований проблемами доступності. Або, якщо і був, то десь глибоко у душі… Ми завжди кажемо: не робіть для нас без нас. Мене запитують, звідки воля ніколи не здаватися? А як інакше можна жити? Я не уявляю собі життя неповноцінного. Все залежить від нас.”

Жінка, яка ніколи не здається, до 8 березня має побажання для всіх свідомих читачів “Громади Приірпіння”:

“Власне, хочеться побажати громаді тільки хороших новин! Аби в наші домівки приходили тільки щасливі листи! Вірте в себе, змінюйте світ і нехай буде мир на нашій землі!”