Громада Приірпіння

На цьому фото ви бачите фото однієї й тієї ж собаки. До того, як вона потрапила в притулок та після. Різниця – одна година. Ситуація з безпритульними тваринами – це показник розвитку суспільства.

Доросла тварина схожа за емоційним розвитком на дитину. Вона переживає страх, радість, смуток, фрустрацію і бачить сни. Уявіть собі вулиці, наповнені напівголодними дітьми, в яких нема нічого і вони вимушені спати на землі, а якщо пощастить – в коробці. У особливі дні – в під’їзді.

Уявили? Як ви гадаєте, як би поводила себе дитина, якби вона виросла в таких умовах?

Але повернемось до шляхів вирішення проблеми безпритульних собак, тому що таке життя – це щоденна мука для тварин, а також – питання безпеки населення. Непередбачувана поведінка тварин, відсутність вакцинації, природні “весняні періоди”, забруднення дитячих майданчиків = все це наслідки безвідповідальності влади і населення по відношенню до безпритульних котів та собак.

В Україні  є приклади вирішення цього питання. Наприклад, Луцьк запустив сильну кампанію по прилаштуванню стерилізованих тварин. За 2015 рік було простерилізовано на базі місцевого комунального підприємства майже 1 200 . З них понад 1000 прилаштували в нові сім’ї. 

Львів теж на шляху докорінного змінення ситуації і я брала їх за приклад при розробці власної стратегії (Детальніше – Рік Змін у КП “Лев”)

Отже, етап І – програма стерилізації та прийняття двох документів: “Правила утримання і поводження з тваринами” і правки до документу “Благоустрій селища”.

Стерилізація необхідна для зменшення популяція тварин. Документи – для юридичного регулювання поводження з тваринами (як, наприклад, їх ідентифікація та штрафування за викид тварини), а також розширення відповідальності об’єктів на промисловій зоні за тварин (в том числі і сплата 50% за їх стерилізацію, бо я, наприклад, з власної кишені заплатила за стерилізацію 8 собак на ДОЗі).

Етап ІІ – Впровадження програми “Тварини в селищі”.

Програма має на меті:

1. Забезпечити реалізацію правил і виділення коштів для цього.
2. Створення ветеринарного кабінету та центру адапції ( Кабінет – це 25-30 м2 для надання першої медичної допомоги та мінімальних процедур по вакцинації, ідентифікації тварин. Центр адаптації – 2 чи 3 вольєри для соціалізації тварин з метою їх подальшого прилаштування)  
3. Запустити освітницько-просвітницьку діяльність для популяризації не породистих тварин як повноправних членів екосистеми.                                                  

Етап ІІІ – соціалізація та прилаштування тварин (згадуємо цифри Луцька).

Що вже було зроблено в Коцюбинському: короткий екскурс в історію

Я почала займатись активно питанням тварин в селищі в серпні 2015. Підійшла фундаментально до вирішення питання і запустила процес стерилізації. Тільки своїми силами, як фізичними так і матеріальними. На даний момент в селищі стерилізовано близько 40 тварин, 26 з яких – за мій рахунок. Майже всі тварини мають довідки про те, що вони стерилізовані та вакциновані ( адреса стоїть одна й та ж на довідках, але тому що їх записувала не я особисто).

На жаль, не всі тварини живі, деякі були жорстоко вбиті в лісі. 

Потім зі мною зв’язувався заступник селищної голови Ольги Матюшиної і ми обговорили всі можливості для масштабної роботи, адже вперше в бюджеті закладені гроші на стерилізацію тварин! Але ефективність була надзвичайно низька через підрядника. Виявляється він один-єдиний на всю Київську область. Я пообіцяла знайти альтернативу.

Паралельно з пошуком в мене буда зустріч з Олегом Мацехом, керівником львіського КП “Лев”. Ми обговорили важку ситуацію з тваринами, а також він поділився напрацюваннями “Правил утримання і поводження з тваринами”, які я адаптувала для Коцюбинського.

По приїзду я взяла ірпінську програму “Тварини в місті” та їх правки до “Благоустрою міста” і також адаптувала під наші можливості селища. Всі 3 документа лягли як нові на стіл в Коцюбинську селищну раду. Але за 2 тижні до підписання сталась скандальна сесія, на якій депутати відсторонили від посади селищну голову. В результаті – нічого не підписано.

У цей період я домовилась з новим підрядником КП “Притулок для тварин” про зниження тарифу ( з 825 до 612 грн) і вони мали забрати в себе функцію монополіста. Але за 5 днів весь юридичний апарат КСР, за словами Петра Пушанка був дуже зайнятий, тому нібито не мав змоги оцінити готовий договір. Результат – він не підписаний.

Тобто на даний момент:

1. Є розроблені “Правила утримання і поводження з тваринами”
2. Є розроблена програма “Тварини в селищі”
3. Є готові правки до “Благоустрою селища”
4. Є новий підрядник з вигідною ціною та вискою ефетивністю.

Але! Нічого з цього не виконано через переворот і залишається лише на папері.

В зв’язку з відустністю важливих юридичних документів та бездіяльнстю влади за часів Садовського в Коцюбинському наступна ситуація:

1. Програма стерилізації працює неефективно.
2. Нема схеми роботи з тваринами, в яких непередбачувана поведінка.
3. Тварини “де-факто” проживають на певній території, але “де-юре” нікому не належать.
4. Все піклування про тварин є на плечах небагатьох волонтерів та громадських діячів.
5. Всі ситуації доводиться вирішувати в форматі “домовились”, тому що юридично ніяких правил нема.

Висновок до статті:

• вирішиться питання гумано чи буде як в минулому сусідньої Бучі (масово травили всіх декілька разів на рік) залежить від того, який депутатський корпус буде при владі. Попередня каденція про тварин не думала взагалі, тому  з тими самим “обличчями” ситуація не зміниться (моя особиста думка).
• Якщо виникають конфліктні ситуації – пишіть мені у FB. Але одразу попереджаю: я не вихід з усіх ситуацій. Я одна, а Коцюбинське велике.
• Якщо є собака-дівчинка – напишіть мені, я буду забирати на стерилізацію.
• Хочете допомогти – ось наша сторінка у Facebook – Центр захисту тварин
• Мрієте трохи змінити селище – візьміть безпритульну тварину. Ми допоможемо знайти вам друга, який соціалізований і готовий стати членом сім’ї.  

І подивіться цей ролик, аби зрозуміти те, чому ставлення до тварин має бути людським і що вони, такі ж самі як ми – Вони такі ж як ми.

Авторка: Тетяна Щербакова, коцюбинчанка-волонтер