Громада Приірпіння

Невідомі спиляли кілька сосен в Бучі по вулиці Пушкінській. Про це в соцмережі facebook написала Ірина Литвиненко. Цю земельну ділянку в лісі місцева влада виділила у вересні минулого року АТОвцю Роману Головатенку.

Чоловік її майже одразу подарував дружині голови земельної комісії Бучанської ради Ніні Григорусь.

Ділянку в лісі виділили попри постанову Верховного Суду України, яка визнала незаконним рішення Бучанської ради про переведення лісу в зелені насадження.

Так влада прикривається АТОвцями, щоб зводити в лісі багатоповерхівки й збагачуватися.

Невідомі не просто зрубали сосни, а викорчували пні та зібралися вже вивозити деревину з ділянки. Бучанці з сусідніх вулиць перегородили виїзд техніці та оголосили про безстрокову мирну акцію протесту.

В соцмережі почали закидати, що бучанці, які вийшли на протест проти вирубки лісу, виступають проти АТОвця, який їх захищав на Сході.

Литвиненко відповідає, що в нашій країні зараз два вороги – зовнішній та внутрішній, іноземні окупанти та корупція. І для нашої країни важлива перемога на обох фронтах.

Люди, які представлялися власниками та забудовниками, на свій захист запросили молодиків спортивної статури, які накинулися на бучанців і почали силою їх розганяти.

На захист забудовників виступив і екс-депутата Блиставицької сільської ради від Партії Регіонів Андрій Балишин.

Цей молодик відомий тим, що брав участь в організації приєднання Блиставиці до Бучі й був у президії на так званому “референдумі”, який в Блиставиці організували представники Бучанської ради.

Тоді для голосування мешканцям села видавали талони з печаткою “для пакетів”.
Є Балишин і на фото разом з депутатами Бучанської ради, зроблене кількома роками раніше, під час однієї із перших спроб приєднати Блиставицю до Бучі, тоді депутати села висловилися за таке приєднання але проти проголосувала Бородянська райрада. На фото Балишин разом із Бучанським головою Федоруком, депутатом Бучанської ради головою земельної комісії, дружині якого атовець Головатенко подарував ділянку, Миколою Григорусем та іншими ініціаторами об’єднання Бучі з Блиставицею.

Активістка Ірина Литвиненко написала заяву про злочин і зареєструвала її відділенні місцевої поліції. Треба зазначити, що це вже не перша заява про злочин від Литвиненко щодо незаконної вирубки та незаконного виділення цієї земельної ділянки.

Першу заяву вона написала 14 березня 2016 року, коли почалися перші вирубки сосен на цій ділянці.

За цей час, а минуло більше місяця, слідчий Сергій Власенко, який розслідує цю справу, жодного разу не викликав її для з’ясування обставин справи. Не викликали її і в прокуратуру, де вона також зареєструвала заяву про злочин.

“Слідчий Власенко жодного разу не намагався зустрітись зі мною задля з ясування обставин справи. Коли через місяць і п ять днів вирубка лісу поновилась, я з власної ініціативи пішла до відділку поліцї щоб зустрітись із ним. Також мені стало відомо про те,що після моєї заяви від 14 березня, було заведено кримінальну справу, фабула,якої в інтерпритації пана Власенка звучала прибоизно так: 14. 03. 2016 року до Ірпінського відділу поліції надійшла заява від громадянки Литвиненко про те, що її сусід незаконно зрізав сосну на території власної ділянки”. Я ніколи не заявляла про те, що мій сусід зрізав сосну на власній ділянці. Ті люди,які нищили державний лісовий фонд ніколи не були і не будуть моїми сусідами тому, що то не їхня ділянка! Ще один факт, який мене вразив це те, що мій додаток до заяви 14 березня, який я зареєструвала 16 березня і який містив найголовніші факти відчуження державного майна за корупційною схемою, “забули” занести з третього поверху на четвертий чи навпаки, як мені пояснили в канцелярії. Тобто додаток до заяви не приєднано до справи, ним ніхто не займався. Тому суд, з вимогою про арешт ділянки було програно. На мою думку, програш суду планувався заздалегідь, я тепер у цьому впевнена, коли подивилась відео з Єсеніна,” – твердить Литвиненко.

Цього разу, а саме 22 квітня, Власенко продемонстрував видимість діяльності й підготував клопотання до суду про накладання арешту на цю земельну ділянку. Але воно було підготоване таким чином, щоб програти справу в суді, а слідчим не було надано суду жодного доказу по суті.

В результативній частині суддя пише, що “оскільки слідчим не було доведено в судовому засіданні беззаперечної необхідності накладення арешту на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою – м. Буча, вул. Пушкінська, 19-г, що належить на підставі права власності Ліннику Віталію Петровичу, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання”.

Це рішення приїхали зачитати два слідчих з Ірпінського відділення поліції. Вони підійшли до громади разом із забудовниками й почали говорити людям, щоб ті розходилися, бо в забудовників все законно, а суд не наклав арешт на земельну ділянку. Було видно, що вони раділи рішенню суду, який програли, ймовірно, зумисне.

Про протиправні дії Ірпінських слідчих та фактично покривання злочинів місцевої влади ми повідомили народного депутата Ольгу Червакову (БПП). Після розмови з нардепом свою допомогу бучанцям запропонував ТВО Начальника нацполіції Київської області Дмитро Головін. Він направив на місце слідчо-оперативну групу з Київської області. Поліцейські з області взяли повторно пояснення у свідків незаконної вирубки та пообіцяли забрати справу у слідчого Власенка в область.

Водія Камазу, який намагався вивезти за межі скандальної земельної ділянки залишки порубаних та викорчованих сосен, поліція області змусила вивантажити все на місці злочину.

В той час як з одного боку Бучі забудовники рубали живі сторічні сосни, на іншому боці – в Бучанському парку делегація депутатів з Київської облради, в складі представників партій “Батьківщина”, “Солідарність”, “Наш край”, “Опозиційний блок” та “Самопоміч” пафосно висаджували молоді пагони верби.

Приємно, звісно, що всі вони об’єдналися заради озеленення Бучі, але я ніколи не повірю, що депутати облради не знають про проблеми незаконного знищення лісу в нашому місті, про що зроблено не один сюжет на загальнонаціональних телеканалах. Ніколи не повірю, що вони не знають, хто такий екс-регіонал Федорук і що саме він винен у тотальній та хаотичній забудові міста багатоповерхівками, відсутності достатньої кількості садочків та шкіл, проблемах з водопостачанням та водовідведенням.
Нардеп Ольга Червакова звернулася до очільниці Київської облради Ганни Старікової та заступника Київської обласної держадміністрації лева Парцхаладзе за роз’ясненнями, чому вони створювали тло для піару Бучанському міському голові Анатолію Федоруку, якого допитує Генпрокуратура у справі незаконного розпорядження лісовим ресурсом Бучі.

Що ж таке відбувається в Бучі і хто винен у тому, що порушується закон і не виконується рішення судів? Хочу спробувати пояснити, чому посадові особи, виділяючи земельні ділянки в лісовій зоні Бучі, є злочинцями.

Виділяння земельних ділянок Бучанською міською радою після рішення Апеляційного суду, яке було прийняте 6 лютого 2015-го року й набрало законної сили, є незаконним.

У результативній частині рішення Ірпінського міського суду йдеться про визнання недійсними рішення Бучанської міської ради від 25 червня 2002-го року, яким було віднесено “землі, вкриті деревною рослинністю (крім наданих у власність та користування) в межах бучанської селищної ради до земель житлової та громадської забудови і рахувати їх землями запасу, які обслуговуються Бучанською лісогосподарською установою”.

Окрім цього, в рішенні 2002-го року сказано віднести  “деревну рослинність”, а по суті ліс, до категорії зелених насаджень у межах міста.

Ось це рішення, підписане Бучанським селищним головою Анатолієм Федоруком.

В статті 5 Лісового Кодексу сказано , що землі лісового фонду поділяються на лісові й нелісові. До лісових відносяться в тому числі землі, вкриті лісовою (деревною і чагарниковою) рослинністю. Бучанська рада, на чолі з її очільником Федоруком, на папері перетворює ліс Бучі у зелені насадження, що дає їм можливість розпоряджатися власністю держави та народу України без їхнього дозволу.

Суди чотирьох інстанцій, в тому числі й найвищої в Україні, постановили, що дане рішення Бучанської ради було прийняте з перевищенням повноважень посадових осіб Бучанської ради, які готували й підписували це рішення. Щодо їхньої діяльності відкрите кримінальне провадження й ведуться слідчі дії.

В Постанові ВСУ також сказано, що ліс у Бучі був відданий під забудову незаконно, так само як і незаконно було змінене його цільове призначення – під громадську та житлову забудову:

“Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодилися суди апеляційної та касаійної інстаній, виходив із того, що до 22 жовтня 2004-го року спірна земельна ділянка перебувала в державній власності, мала статус земель лісового фонду та знаходилася поза межами населеного пункту (селища Буча), тому Бучанська селищна рада прийняттям рішення № 71/1-4-XXIV від 25 червня 2002-го року “Про віднесення земель Бучанської селищної ради, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа, .. до земель житлової та громадської забудови” перевищила свої повноваження і з порушенням закону, без розпорядження уповноваженого державного органу, за відсутності згоди органу лісового господарства, без відповідного проекту землеустрою, прийняла рішення про віднесення землі лісового фонду до земель житлової та громадської забудови”.

В Постанові ВСУ також йдеться про територію населеного пункту Буча:

“Бучанське лісове господарство було організоване в 1954 році на підставі наказу Міністерства сільського господарства на базі Бучанського лісництва Київського відділу комунального господарства на загальній площі 4 461 га, до його складу ввійшли 8 лісових дач, в тому числі Бучанська лісова дача площею 890 га. Межі населеного пункту смт. Буча було затверджено рішенням Київської облради 22 жовтня 2004 року, відповідно до якого загальна площа смт. Буча складає 2658 га, з урахуванням земель (890 га – прим. авт.), раніше віднесених до земель житлової та громадської забудови і зарахованих до земель запасу рішенням Бучанської ради від 25 червня 2002-го року.

До прийняття обласною радою рішення від 22 жовтня 2004 року земельні ділянки лісового фонду, цільове призначення яких змінено оспорюваним рішенням селищної ради, знаходились за межами населеного пункту і Бучанська селищна рада не мала повноважень ними розпоряджатись. Рішення Бучанської ради 2002-го року було прийняте без згоди державного органу державного лісового господарства області, за відсутності відповідного проекту землеустрою, крім того, за відсутності затвердженого генерального плану населеного пункту, місцевих правил забудови та схеми планування територій”.

Отже, 890 га лісової дачі, яку обслуговувала Бучанська лісогосподарська установа, ніколи не були всією Бучею, як би нам про це не розказували чиновники.

На сьогоднішній день рішення Бучанської ради визнане незаконним. Тобто фактично його нема і ми знову маємо “деревинну рослинність” – власність держави та народу України.

Тепер було б логічно всі виділення, які відбулися на території 890 га з 2002 року переглянути й перевірити їхню законність. А посадовців, які приймали рішення про виділення ділянок на землях державного лісового фонду після 29 липня 2015 року, крім решти відповідальності, змусити нести відповідальність ще й за невиконання рішення суду.

За невиконання рішення суду передбачена кримінальна відповідальність за статтею 382 ККУ, а саме частина 3, що карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Наостанок, хочу нагадати про невеличке місто Юзефів, дуже схоже на Бучу, що розташоване в 10 кілометрах від Варшави у Польщі. Я там була особисто.

Депутати цього містечка проголосували й прийняли рішення заборонити будівництво у місті багатоповерхових житлових комплексів, мотивуючи це тим, що місто може втратити свою історичну цінність. Вирішальним аргументом в голосуванні польських обранців було те, що депутати живуть в цьому місці й хочуть бачити його зеленим і самобутнім.

Я не хочу радити нашим чиновникам у когось брати приклад, це марна справа, хочу лише сказати, що ніде в світі не вважають будівництво висоток розвитком населеного пункту. Такий “розвиток” – це використання невідновлювального ресурсу, який належить громаді. І відбувається це без нашого дозволу.

Поки ви читаєте цей текст, бучанці тримають оборону біля земельної ділянки по вулиці Пушкінській, 19-г.

Люди вірять, що закон нарешті переможе і їм вдасться зберегти залишки бучанського лісу.

 Авторка: Олена Жежера, журналістка та мешканка Бучі