Чому “безкоштовна” солодка вата – шкідлива

5

Я була на Дні селища Коцюбинське вересня. Торгувала солодкою ватою. За освітою я психолог. Працюю музкерівником у садочку. Маю кілька спостережень, якими дуже хочу поділитися з коцюбинцями.

Вважаю, що свято, яке підготували для громади – було чудовим. Мені дуже сподобалося, що була класична жива музика просто неба. Це було щось неймовірне.

Я, як і багато інших, здивувалася, коли ведуча оголосила, що підійшли до неї хлопці й питали, чи буде диско-музика і що є безкоштовним, бо інакше вони підуть геть.

Це ж треба, організований чудовий безкоштовний концерт, волонтери готують безкоштовний плов, куліш, є розіграші, вікторини, за які дають призи, а люди чекають на подачки.

І що найгірше, це не бабусі – а діти. Це були школярі.

І тут я як психолог питаюся, хто ж дітей привчає до сиру в мишоловці й виховує згубне для формування особистості мислення? Поговорила з людьми і з’ясувала, що є партія, яка до виборів організовує “безкоштовно” батути, солодку вату, шашлики і т ін.

Для мене не секрет, то політики організовують свято до виборів і проплачують все наперед. Для прикладу “безкоштовна” солодка вата на 4 години – це 800 гривень. Якщо на цілий день, то це – 1 600.

Звісно, до цієї однієї торгової точки з солодкою ватою черга стоятиме по 30 – 40 хвилин з дітьми, які ниють? і батьками, які від того нервуються.

“Я пригадую, як ми з дитиною стояли за шашликом на Івана Купала, яке організували перед виборами партійці. Це було дуже довго. Я вмовляла дитину, щоб ми пішли і я їй зроблю миску шашликів. Але коли дитина бачить чергу, інших дітей – вона буде стояти. Найгірше тут те, що ти замість того, щоб відпочити, стоїш в цій черзі по 30 хвилин і час вихідного дня проходить повз тебе. Ми можемо собі дозволити купити те, що треба дитині,” – говорить одна із жіночок на святі.

Добре, що є мами, які це розуміють.

Безымянный

Дійсно, на такий захід і таку кількість людей таких точок треба щонайменше 3. Тобто комусь за це все треба заплатити від 4 до 5 тисячі гривень. Додайте до цього ще батути, які треба проплатити за цілий день і на які теж буде шикуватися довжелезна черга, в якій доведеться вистояти кілька разів на вимогу дитини, та інші “безкоштовні” атракціони. Тут, на щастя, такого не було. В чергах по півгодини ніхто не стояв.

Безымянный

(Тут і надалі фото з соцмережі Facebook, зокрема Тетяни Коваленко).

Саме тому люди більшою мірою долучалися до культурних заходів. А концерт дійсно був чудовий. Це я стверджую як музкерівник. І саме це було – найдорожчим, що можна було дати громаді – духовний розвиток.

Безымянный

Я доросла людина. Тому чудово розумію, що політики не просто так проплачують такі заходи. Свої інвестиції вони потім повертають, коли приходять у владу. Якщо їм щастить стати депутатом, то тоді вони мають право розпоряджатися нашою землею, нашою водою, комунальними приміщеннями, тощо.

Тому безкоштовний сир – самі знаєте де. Мене як психолога вразив один випадок. Ці малі школярі, яких було десь 5, підійшли до мене і попросили не у дуже привітній формі паличку від солодкої вати. У мене саме була намотана солодка вата – великий моток – подвійна порція – на паличку і я запропонувала хлопцям, що вони можуть її забрати не за 40 чи 20, а за 10 гривень. Тобто учетверо дешевше на всіх 5. А паличку вони могли залишити собі.

Тоді вони мені у дуже грубій формі повідомили про те, що я, на їхню думку, скупа, що взагалі треба давати все безкоштовно, бо так було раніше, що це для мене особисто лише стаканчикик цукру.

Хочеться попросити політиків, не сприяти тому, щоб діти так сприймали світ. Це дуже шкідливо. Також треба батькам роз’яснювати дітям, що кожна робота має оплачуватися. Для того, щоб розпочати такий бізнес, я придбала апарат, столик, балон та інші супутні речі. Для цього мені знадобилося десь 10 тисяч гривень.

Для того, щоб приїхати кудись торгувати (а це має бути масштабне свято, яке відбувається не часто), я витрачаю свій час і бензин.

Безымянный

Як викладач я не багато заробляю, тому зареєструвалася як фізична особа-підприємець і вирішила започаткувати такий підробіток. Я чесно плачу податки. Для того, щоб стати зранку поблизу Будинку культури і торгувати – я мала сплатити кошти до бюджету. Ніякої готівки ніхто не брав на руки – все по квитанції.

Я маю закупити цукор, палички – це гроші, бензин та часовий ресурс. І от за цілий день роботи я маю близько 2 тисяч гривень. З них тисяча піде на покриття тих витрат, які я описала вище. Ще треба заплатити податок. Тобто за те, що я з чоловіком Сергієм відстояла на ногах зранку до темряви, я заробила близько 1 000 гривень. Це сезонний і ситуативний заробіток. Більше того, дитину ми залишили на няню, якій теж треба платити гроші.

Звісно, я, як і активісти в селищі, готова волонтерити на свою громаду. Я живу в селі Гаврилівка. До Дня незалежності я роздавала вату безкоштовно. Коцюбинцям організували волонтери своїми силами те, що змогли – куліш, плов.

Безымянный

Пригощали також короваєм, питна вода не була ніким обмежена. Також домовилися активісти з атракціонами про безкоштовні квитки за вікторини, аби заохотити дітей.

Дуже добре ведуча наголосила на тому, що діти мають розуміти: “безкоштовне” треба виграти або вибороти. Це як з освітою, за яку платить держава. Якщо вчитися добре – то тебе вивчать “безкоштовно” (державним коштом, тобто ми всі заплатимо за цю освіту, щоб виховати громадянина, який буде гарно працювати і сплачувати більше податків на утримання держави. Тобто і в “безкоштовній” освіті є корисливий інтерес з боку держави, але тут він має суспільно важливе значення). Якщо вчитися погано – то платять за освіту батьки, яким не стало сили чи можливості вивчити дитину краще.

А бажання дитини вчитися краще формується від розуміння того, що вона має сама, своїми силами щось здобути і не чекати на подачки.

“Жити з культом “дайте” і все одно від кого: від фашистів, від росіян, від одного чи іншого політика – не можна. Це споживацька філософія, яка згодом переростає у ідеологію. Нібито ти особливий і тобі мають щось дати за так. Міф особливості Донбасу зробив нам найбільшу шкоду. Люди вірили, що вони живуть у дотаційному, депресивному регіоні і їм хтось має щось дати: “Услишьте голос Донбасса”. Я пригадую, як Новодворська казала мешканцям Криму: “Ви погані громадяни будь-якої держави”. Це було сказано саме тому, що була віра в те, що хтось має прийти і дати щось мешканцям Криму. Такі громадяни масово не повстали проти окупації. Тепер маємо невтішні наслідки,” – наголошує Олена Тараненко, завкафедри Донецького університету, який переїхав до Вінниці.

Ще добре привчати людей до доброчинності й змінювати їхній світогляд. Добре гуртувати громаду над вирішенням проблем. Так сталося, що саме на мій столик поклали скриньку для збору коштів на лікування коцюинця Сергія Хилька. За кілька годин біля озера волонтери назбирали більше 500 гривень. Я зауважила, щоб чим бідніші люди, тим вони більше жертвують. Більше відчувають людський біль і горе. Ще одна скринька, як мені сказали, встановлена на виставці ляльок-мотанок.

Зауважу, що подібна організація свята і подібне виховання громади – це хороший європейський підхід. Безкоштовний сир від політиків лише у мишоловці. Задумайтеся над тим, що навіть святкування на загальнонаціональному рівні на території ВДНГ не є безкоштовними. Там платять не просто за наїдки і напої. Там платять за те, щоб потрапити на територію святкування (а її треба буде після частувань і масових гулянь комусь прибрати). І заходи мистецькі – теж платні. А тут концерт безкоштовний та був куліш, плов, коровай, вода. Що змогли волонтери – те і забезпечили. І не гоже вимагати більше.

Якщо Вам щось пропонують безкоштовно, значить людина знає, як повернути ці гроші. Але як педагог, на жаль, я вже бачу згубні наслідки у вихованні частини молоді, яка після заходів політиків вірить в те, що є щось так би мовити “на шару”.

Бажаю, щоб солодка вата завжди добре смакувала. Головне щоб вата потрапляла в стравохід, а не до голови.

БезымянныйАвторка: Галина Фидонюки, продавчиня солодкої вати і педагог

 

5 коментарів

  1. Tetyana Kovalenko 6 Вересня 2016 at 16:33

    Уважаемая Галина, мне конечно льстит , что вы в своей статье использовали 2 мои авторские фото с праздника на озере в Коцюбинском, но теперь на них стоит логотип “Громада Коцюбинского”. Я, конечно, сочувствую вам как предпринимателю и даже разделяю ваши взгляды на формирование молодого поколения. Но вы, взяв эти фото для своей публикации, даже не поставили меня в известность об этом. Об интеллектуальной собственности вы что-нибудь слышали?

    • Iryna Fedoriv 6 Вересня 2016 at 16:59

      Це не Галина їх використала, а я коли верстала публікацію. Вони були в репостах ФБ. Я додала авторство – підпис під 1 фото. Я переговорю, щоб адміни зняли логотипування (воно брендується автоматом, на жаль), якщо це принципово.

      • Tetyana Kovalenko 6 Вересня 2016 at 17:29

        Я, конечно, не фотокор мирового масштаба, но и “Громада Приірпіння” тоже не Reuters. Я хотела бы чтобы к моим работам относились должным образом. Тем более удивительно, что это ВЫ поставили в статью мои фото. Ну и что что был перепост в ФБ – в “Громаде Коцюбинське” их разместила я, под своей фамилией. Так что это принципиально – 2 последних фотографии.

        • Iryna Fedoriv 7 Вересня 2016 at 10:10

          Так я поставила рядок – дивіться:

          (Тут і надалі фото з соцмережі Facebook, зокрема Тетяни Коваленко).

          Тільки це узагальнення під першим фото. Чи Ви хочете, щоб конкретно Ваші підписали?

          • Tetyana Kovalenko 7 Вересня 2016 at 10:30

            Дякую.Коли писала , не побачила рядка.

Напишіть відгук

Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на "Громаду Приірпіння" не пізніше 2 речення.

Редакція може не поділяти думок чи висловлювань автора блогу чи коментатора.
Контакти редакції: Ірина Федорів, Олена Жежера pigmaliones@gmail.com, +38 050 2000 539