Громада Приірпіння

За фактом приватизації школи в Гостомелі  відкрили криміналтьне провадження. Про це “Громаду Приірпіння” проінформували джерела в прокуратурі.

Правоохоронці знайшли документи, що доводять: нові власники школи й кантори СТОВ “Бучанського” діяли далеко не в межах закону.

Джерела в правоохоронній системі передали “Громаді Приірпіння” документи для оприлюднення та розголосу великої афери під назвою “дерибан та рейдерське захоплення колгоспу “Бучанський”.

Публікуємо документи та пояснювальну записку до них прокуратури та колишнього голови колгоспу Ростислава Гаврилюка з метою просвітництва не лише мешканців Гостомеля, а й інших населених пунктів, оскільки схема розкрадання земель і майна, які мали бути роздані селянам як паї, багато де однакова.

Рейдерське захоплення колгоспу “Бучанського” почалося на початку 2000-х років з появою в регіоні компанії ТОВ “ВВ-Брік Траст”, яку в Гостомель привів екс-дептат Київської облради Леонід Танцюра. “Громада Приірпіння” детально виписувала політичний шлях Леоніда Танцюри у Приірпінні та Київській області.

“ВВ-Брік Траст” і Танцюра тоді співпрацювали. Танцюра допомагав їм як юрист оформляти роздерибанену землю.

Але, за інформацією джерел в прокуратурі, за Танцюрою й “ВВ-Брік Трастом” стояли більш впливові фігури, пов’язані з групою екс-“батьківщинівця” Богдана Губського, того самого, який, за інформацією ЗМІ, був причетний до дерибану Біличанського лісу. “Українська правда” додатково зазначала, що екс-нардеп з “Батьківщини” Губський був відповідальним за дерибан землі в Київській області.

Великий дерибан почався з села Горенка,  де у рейдерів вийшло захопити сільськогосподарські землі й майно колгоспу й ніхто з селян не чинив спротиву. Там на землях с/г призначення вже побудовані котеджі.

Як рейдери опинилися в Гостомелі

“Коли я прийшов працювати головою в тоді ще радгосп “Бучанський”, у 1996-му році, господарство було дуже занедбане. Воно було одним з найгірших, якщо не найгірше в районі. У підприємства був борг, який дістався мені у спадок від попереднього керівництва – 15 тисяч гривень. Борг за несплату за газ. З урахуванням відсотків, він виріс до 82-х тисяч гривень. Саме в час, коли ми готові були його остаточно погасити, з’явилося якесь підприємство “Добробут” й викупило цей борг”, – розповідає Гаврилюк.

“Ми знайшли розрахунковий рахунок цього підприємства й одразу ж, як тільки дізналися, що вони викупили наш борг, оплатили їм усю суму. Але через деякий кошти були нам повернуті й почалося рейдерське захоплення підприємства. Їм не були потрібні гроші, їм потрібна була земля. Але не для ведення сільського господарства, а земля як товар”, – додає чоловік.

В рейдерському захопленні активну участь брала компанія “ВВ-Брік Траст”, які були виконавцями наказів згори. Мета їхня була одна – захопити колгосп будь-якою ціною. Перше, що вони захопили, було приміщення контори. Квитанцію про сплату боргу вони не визнавали.

Тоді керівництво СТОВ “Бучанського” подало до суду. Господарський суд також не визнав, що борг був погашений.

Поки тривали суди щодо сплати боргу, компанія “ВВ-Брік Траст” подає до суду на господарство з вимогою визнати себе його правонаступниками, не дивлячись на те, що правонаступники вже були затверджені на загальних зборах селян.

Починаючи з кінця 90-х, колгосп зазнав реорганізації. Спочатку це стало Колективне сільсько-господарське підприємство (КСП), а потім у 2000-му році, після виходу закону про реформування КСП, рішенням загальних зборів (більше 300 членів) було визначено 4-х правонаступників колгоспу й було встановлено, які земельні ділянки підлягають розпаюванню, які залишаються під господарськими дворами, які передаються в державну та комунальну власність.

На цих зборах, до слова, члени колгоспу відмовилися від резервних земель й мали їх передати в комунальну власність Гостомельської ради. Також повинні були передати на баланс селищної ради житловий фонд та навчальні заклади. Але цього не відбулося. Саме на цьому етапі відбувся тотальний дерибан власності КСП, але про це трохи згодом.

Найвищий орган в КСП – це члени колгоспу, вони на загальних зборах визначили 4 правонаступників – ними стали СТОВ “Бучанський”, який очолив Гаврилюк, “Рено” – колишній консервний завод, його очолила Анастасія Тимченко, яка працювала начальником консервного цеху, “Промінь” очолив Михайло Науменко та “Новий шлях” в Горенці.

Голова Гостомельської ради екс-регіонал Юрій Прилипко став співзасновником ТОВ “Промінь” й почав “працювати” над землями та майном, які відійшли “Променю”.  До слова, зараз на колишній території колгоспу розташовані його склади.

Під час рейдерського нападу на СТОВ “Бучанський” та судів з’являється юристка Лариса Павлюк, яка пропонує свої послуги у боротьбі з рейдерами. Її Гаврилюку рекомендують в підприємстві “Новий шлях” як хорошого юриста, яка може допомогти йому встояти проти рейдерів.

За словами Гаврилюка, Павлюк сказала, що знає як боротися з рейдерам і має зв’язки у Верховній Раді. На той час Павлюк була помічником народного депутата Мустафи Джемілєва. Декілька років Павлюк працювала, так би мовити, під прикриттям і робила вигляд, що допомагає підприємству, хоча якихось конкретних досягнень, з слів керівника, не було.

Поки Гаврилюк був директором, рейдери не могли повністю захопити СТОВ “Бучанський”. Він протистояв як міг, оскільки хотів займатися сільським господарством. Товариство обробляло поля, тримало велику рогату худобу, вирощувало полуницю та овочі на полях і в теплицях.

Ще у 2010-му році господарство працювало на повну потужність. Засіяло зернових на загальній площі більше ніж 130 гектарів. На 45 га посадили овочеві культури та картоплю на 85 га. Тоді господарство мало майже 250 голів великої рогатої худоби . Для людей (а їх у сезон працювало майже сто чоловік, з них 80 – на постійних роботах) працювала їдальня. Зараз на місці їдальні приватна кав’ярня.

“Суди тривали більше 10-ти років. Ми пройшли більше 100 судових засідань. Протягом цього часу Павлюк регулярно брала кошти за свої послуги – по 30, 40 тисяч гривень щомісяця”, – розповідає Гаврилюк.

Але суди не давали бажаних результатів для рейдерів – Гаврилюк, за його словами, не здавався і тоді постало питання прибрати чоловіка фізично.

На Гаврилюка було здійснено кілька замахів – його обливали кислотою, замикали в приміщенні й били, нападали й били битою, в нього стріляли. По цих нападах були відкриті кримінальні провадження.

“На мене було здійснено кілька нападів. В мене стріляли прямо біля мого будинку, обливали соляною кислотою, після чого я не бачив на одне око. Було відкрите кримінальне провадження з трактуванням замах на вбивство. Як потім з’ясувалося, замовлення виконувала житомирська банда, яка складалася з 4-х чоловік. Їх впіймали в Хмельницьку на вбивстві. Я їздив на суд, їх судили але замовника вони так і не назвали”, – говорить потерпілий.

Після нападів Гаврилюк сильно захворів, в тому числі на цукровий діабет й пішов з посади за станом здоров’я. На його місце заступив один із засновників СТОВ “Бучанського” Микола Правдивець.

“Тільки завдяки тому, що я займався спортом і вів здоровий спосіб життя, я досі живий”, – зітхає Гаврилюк.

Після приходу Правдивця Лариса Павлюк вже відкрито спільно з Юрієм Прилипком почала працювати на боці рейдерів.

Господарство почало занепадати. Поля вже не оброблялися, худоба була розпродана.

Перше, що зробили рейдери разом з Павлюк, це успішно роздерибанили майно СТОВ “Бучанського”, найбільшого правонаступника КСП, а саме школу, садочок, гуртожитки.

В тому числі, забрали приміщення контори, в якому зараз розміщена школа. Це сталося в 2013 році.

Таємна схема доведення СТОВ “Бучанського” до банкрутства

В придбанні приміщення контори також не обійшлося без махінацій.

“Павлюк сказала, що виграє суди й поверне контору у власність СТОВ, на той час приміщення контори ще було захоплене рейдерами. Вона сказала, що їй потрібна гарантія, що її не “кинуть”. Й запропонувала оформити договір завдатку на контору та механічний цех. Усього сума завдатку складала 4,5 мільйони гривень. Тобто, у разі виграшу в суді вона мала забрати контору й цех із закріпленою за ними землею – більше 2-х га. Павлюк оформила всі документи, але не на себе, а на якусь свою знайому, яку я в очі ніколи не бачив. Вона сказала, що ця її знайома – надійна людина, якій можна довіряти, а фактично цей договір буде вважатися укладеним з Павлюк. Я тоді був вже сильно хворий, у мене почався сепсис й була температура 40. Павлюк прибігла до мене додому, трусила цими документами й вимагала підписати. Кричала, що завтра я ляжу в могилу, а що вона буде робити. І я підписав”, – говорить Гаврилюк.

Павлюк в суді відсудила контору й оформила її чомусь не на себе, а на доньку Прилипка Ольгу й свого сина Богдана Павлюка.

Оціночна вартість контори, згідно договору купівлі-продажу, більше 1,2 мільйона гривень. Продається ж вона, за домовленістю сторін, менше ніж за 200 тисяч гривень.

А одразу після цього в короткий термін з’являється нікому не відома жінка, на яку був оформлений договір завдатку з претензією до Правдивця, чому він продав майно, за яке жінка нібито дала завдаток.

“Лариса оформляє на сина й Прилипко контору. Після цього вона бере розписку на 4, 5 млн і йде до суду. Підставна жінка на цьому етапі зникає і її інтереси представляє та ж Павлюк. І Правдивець, який виконує обо’язки директора СТОВ, підписує мирову угоду з Павлюк та рейдерами про те, що він визнає цей борг тільки вже вдвічі більший і це банкрутство СТОВ “Бучанського”, – розповідає Гаврилюк.

Так, результатом судів було укладання мирової угоди між СТОВ “Бучанським” та рейдерами. Про цю мирову угоду Павлюк розповідала на зустрічі з мешканцями гуртожитку, який теж дивним чином опинився в приватній власності разом з людьми, які там проживають. На місці гуртожитку збираються будувати висотки.

Лариса Павлюк також забрала собі 28 соток біля клубу, там де зараз будують “Гостомельські липки”, теплиці на Баланівці біля Крохмального заводу, тракторний стан – на Свято-Покровській та інше.

Але з конторою були проблеми. Земля під нею мала цільове призначення, яке унеможливлювало її продаж.

СТОВ “Бучанський” оформив земельну ділянку під конторою на себе, це був 1 га, з цільовим призначенням – ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Згідно закону на продаж цих земель накладено мораторій.

Щоб змінити цільове призначення землі й почати будувати на території контори житлові комплекси, Прилипко та Павлюк також вдаються до реалізації шахрайських схем.

Вони змушують кадастровий відділ приховати відомості про земельну ділянку, розміром 1 га, з кадастрової карти. Кадастровий номер, зазначений в договорі купівлі-продажу, відсутній на кадастровій карті.

Після чого в короткий термін під конторою, накладена зверху на гектар, з’являється інша землень ділянка, площею 1,68 га з іншим цільовим призначенням – ведення підсобного селянського господарства, на категорію цих земель мораторій не розповсюджується.

В подальшому, ці зміни в кадастрі дали можливість Прилипко та Павлюку викупити землю під конторою.

Невдовзі після оборутки з землею Ольга Прилипко та Богдан Павлюк стають співвласниками будівельної компанії ТОВ “Гостомельські липки”, яка веде будівництво однойменного житлового комплексу поряд з конторою. На цьому будівництві нещодавно впав кран.

На сьогоднішній день Прилипко та Павлюк зникли з числа засновників ТОВ “Гостомельські липки”, лишився один Олександр Орищин.

Ймовірно, Богдану Павлюку та Ользі Прилипко хтось порадив вийти з співзасновників товариства.

Здавалося б, зовні все чисто й законно й можна забудовувати Гостомель новими “липками”, прикриваючи це все розвитком селища, яке багато років займалося сільським господарством.

Якби тепер, завдяки любові до великих грошей декого з представників влади Гостомеля, гостомельчани не потерпали від зростання кількості населення через надмірне будівництво висоток на с/г землях та відсутність соціальної інфраструктури.

Обіцянки будувати нові садочки та школи зникають одразу після продажу квартир в новобудовах.

Соціальна напруга спровокувала конфлікт між батьками та владою селища.

Батьки повстали проти закриття школи, чим спонукали провести детальну перевірку правомірності отримання у власність приміщення, в якому розташована школа. Завдяки перевірці з’явилася інформація,  яку нинішні представники влади Гостомеля старанно приховували.

Нагадаємо, селищного голову Гостомеля Юрія Прилипка судять за вчинення шахрайства в особливо великих розмірах.

Під час досудового розслідування встановлено, що посадовець пообіцяв громадянину придбати та оформити на нього право власності на земельні ділянки в адміністративних межах Гостомельської селищної ради за ціною по 500 доларів США за 0,01 га. Швидше за все мова йде про паї с/г призначення.

У подальшому, громадянин, з метою отримання земельних ділянок передав посадовцю кошти у сумі 148 тисяч доларів США.

Втім, вже після отримання коштів від громадянина, Прилипко жодних дій щодо придбання та оформлення права власності на земельні ділянки не провів, а коштами розпорядився на власний розсуд.