Громада Приірпіння

Після того як мера Бучі Анатолія Федорука суд залишив під домашнім арештом, почалася масова кампанія з відмивання його репутації. У хід пішли відомі технології й серйозні гроші.

По-перше, був знятий ролик, який мав на меті показати мера Бучі, якого прокуратура підозрює у тяжкому кримінальному злочині, в найкращому світлі. Для цього було обрано наймальовничіше місце в Бучі – бучанський парк і придуманий пафосний слоган – “я бучанець”.

Потім містом були розвішані величезні борди з портретами під спільним слоганом “я бучанець”, обличчя на яких повинні були “підсилити” імідж інтеліґентного мера.

Загалом, почалася операція з підміни “предмета спору”, коли по суті звинувачень сказати нічого й обговорення переводиться в площину заслуг мера перед Громадою Бучі. Завдяки роботі політтехнологів Федорука, тепер сперечаються про якості господарника, а не про суми, які цей господарник вкрав у нас з вами.

Ролик мера вийшов дорогий, але вірусним його зробили не захоплені соратники, а активісти. Тому що цим роликом Федорук підтвердив, що крім Бучанського парку йому похвалитися в Бучі більше нічим. Промовистий вигляд на в’язницю, який вибрали в якості фону режисери ролика, зробив це кіно й зовсім комічним.

Історія з бордами теж виявилася дуже веселою. Починаючи з того, що ідея була повністю вкрадена у білорусів, про що вже писала “Громада Приірпіння”, закінчуючи тим, що деяких “ябучанців” не замислюючись над тим, що сучасний світ у конфлікті з таємницями.

Тук, “ябучанка” Ольга Вишнякова виявилася людиною, яка опікується біженцями.

При тому, що на її сторінці в ФБ вона сама вказала, що до 2015-го року працювала в Донецькій поліції у місті Донецьку. Тобто, у той час, коли в Донецьку вже по повній управляли сепаратисти з ДНР, Вишняккова працювала замом канцелярії?

Виходить, ще рік тому Вишнякова працювала в ДНР, а зараз почала опікуватися переселенцями в Бучі? Хочеться спитати, чим займається наше СБУ?

Інший “ябучанець”, який на мітингах на підтримку Федорука представляється “громадським активістом”, а на бордах каже, що йому не байдужа доля Бучі, – Ігор Мостовий з села Маньківка Черкаської області.

У 2010-му році Мостовий балотувався до Ірпінської міської ради від партії Удар. В громадському житті Бучі проявився вперше на громадських слуханнях по забудові 192 га в Бучі, яку здійснює фірма сепаратиста Євгена Казьміна. Тоді він активно протистояв бучанцям, які виступали проти цього будівництва й поводив себе як модератор слухань, знаходячись на сцені.

Пізніше, Мостовий проявив свою “активну громадянську” позицію під судом та ГПУ, де разом з іншими прихильниками Федорука вимагав захистити “місцеве самоврядування”.

Незгодних з позицією влади Мостовий усував фізично, не боячись відповідальності. Так званий “активіст” побив мешканця Ірпеня Євгена Мельничука та напав на бучанку Тетяну Литвиненко та Юлію Смирнову. Люди викликали поліцію, яка відкрила кримінальне провадження за фактом побиття.

На своїй сторінці в соцмережі Мостовий пише, що працює заступником директора в ТОВ “ФБМ Україна”. Ця фірма займається оптовою торгівлею будівельними матералами. Враховуюччи те, що саме будівництво – найприбутковіший вид діяльності в Бучі, поява в місті “ябучанця” Мостового зовсім не дивна.

У зв’язку з тим, що на бордах з’явилися персонажі неоднозначні, історія головного героя “ябучанця” з села Велика Медведівка Хмельницької області почала губитися, а бучанці почали обговорювати нових “героїв” та їхні “здобутки”, до яких виникла маса питань.

Як результат, звичайні бучанці, не причетні до проплачених мітингв “за мера”, відреагували швидко й адекватно: прихильникам мера був привласнений мем “ябучанець”, а мережа вибухнула численними жартами на цю тему.

Вкрадена у білорусів кампанія дуже повеселила шеф-редактора видання “Хвиля” й досвідченого політтехнолога Юрія Романенка, який посміявся в соцмережі над роботою технологів Федорука.

Але технологи вирішили не зупинятися на досягнутому й вдарили по мережі журналістськими одкровеннями.

Так, на сайті “Остров” 7 листопада з’явилася публікація в розділи “блоги” політтехнолога Наталії Білоус під назвою “Якщо нас не почують, ми прийдемо до адміністрації Президента”, – мешканці міста Буча”. Цю публікацію миттєво поширили прихильники Федорука.

У блозі йшлося про те, що громада Бучі підтримує Федорука, а якісь злі олігархи хочуть захопити місто й знищити місцеве самоврядування. Публікація була написана в кращих традиціях пропагандиських місцевих ЗМІ, типу “Бучанські новини”. Але на місцеві видання вже давно ніхто з мислячих людей не орієнтується, а тут – поважний ресурс.

Активісти звернулися до редакції “Острова” з проханням переглянути цю публікацію як таку, що містить ознаки джинси, до того ж в ній не було наведено жодного факту, назви, прізвища або якогось документу, що підтверджують слова журналістки.

Редакція “Острову” повідомила, що не займається редагуванням блогів, але погодилася провести власне розслідування, якщо ми надамо матеріали, що спростовують слова Наталії Білоус.

Ось уривок з тексту Білоус:

“Несмотря на революционные события 2013 года, некоторые из бизнесменов и политиков считают, что они способны по всей Украине стать феодалами, в каком – либо городе или селе, где им вздумается. Но они похоже на то, плохо учили историю, если не в курсе, что в 1861 году было отменено крепостническое право. И с тех пор, граждане не могут быть рабами конкретного господина и выполнять их указания

В контексте этого стоит вспомнить о городе Буча, расположенного на Киевщине.  Как известно, в этом населенном пункте последние месяцы разворачивается борьба местных жителей против олигархических групп, которые хотят незаконным способом завладеть территорией, а горожан сделать своими рабами.

Промониторив публикации в СМИ, касательно событий в Буче, видим, что 70% материалов имеют заказных характер и направлены на дискредитацию хозяйственника, нынешнего мэра Бучи Анатолия Федорука.

Посетив город, и пообщавшись с бучанцами, ситуация совсем противоположная от того, что публикуется в прессе.

В реальности населения Бучи состоит из коренных жителей и приезжих.  Если коренные бучанцы поддерживают политику Анатолия Федорука. В противовес им выступают приезжие бизнесмены, которые имеют связи с конкретными политическими силами и хотят вести свой бизнес в городе”.

 І ось іще:

“Бучанцы предупреждают, если политические кланы будут продолжать препятствовать полноценному социально – экономическому развитию города, применяя административный ресурс. Речь идет о так называемых решениях Госказначейства, которые хотят заблокировать поступление финансирования в Бучу. Через такого рода изоляцию надавить на граждан, показав, что в этой стране нет свободы свобода слова и право каждого гражданина можно купить.

“Если украинская власть не услышит о проблемах Бучи, то община придет в Администрацию Президента и уже на Всеукраинском уровне заявит о себе”, – заявили настойчиво жители г. Буча”.

По кожному з “фактів”, зазначених у статті, редакції були дані величезні масиви документів, які незаперечно свідчать про те, що історії про якихось злих людей, які знущаються над “справжнім патріотом і батьком міста Федоруком”, є насправді казками.

І казки ці придумуються “на коліні” з допомогою непорядних журналістів-політологів, які за гроші готові написати все, що потрібно замовнику.

Для першого абзацу дуже підійшла наша улюблена картинка, яку в Україні бачили вже практично всі журналісти крім Наталії Білоус. Де Федорук закликає бучанців підтримати Януковича.

Інакше б, навряд чи вона почала б свій блог словами про революцію Гідності.

Ми зібрали і передали в редакцію масу публікацій, що містять імена, прізвища, справжні факти, номери справ, підписи мешканців, офіційних документів.

Редакція “Острова” тепер в курсі :

– як у патріотичній Бучі в 2016 році Федорук і депутати здали 192 га нашої землі сепаратисту Казьміну під будівництво Нової Бучі;

– скільки підписів зібрали місцеві мешканці під зверненнями до Президента і Прокуратури України проти незаконного будівництва;

– як жителі міста збирали тисячі підписів за те, щоб зберегти ліс, але на їхню думку влада міста наплювала;

– як Федорук відкупився від голови парламентської комісії Калєтніка;

– яка у Бучі вода тече з кранів;

– скільки людей загинуло на Варшавській трасі у Бучі через відсутність світлофорів;

– як приймався Генплан – на позачерговій сесії, про яку не знали не те що активвісти, а й деякі депутати;

– що мер не вирішив проблеми в місті з садочками та школами, а збільшив ці проблеми в десятки разів;

– що в нашому місті найвищий рівень злочинності і ще багато іншого.

Тому, незважаючи на те, що редакція сайту “Острів” не редагує блоги, відверто замовний матеріал Білоус був видалений.

За що я особисто хочу подякувати редактору .

А тим людям , які тільки збираються попрацювати на Федорука і виконати його вказівки, хочу нагадати, що токсичність цього проекту настільки висока, що КОЖЕН, хто потрапить до нього (незалежно від мотивів) і подумає, що нічого страшного не станеться, повинен бути попереджений про наслідки.

Цим я зараз і займаюся. Попереджаю. Працівників мерії, бюджетників, журналістів, політтехнологів і оту камарилью, яку використовує Федорук, щоб уникнути персональної кримінальної відповідальності.

Все, що робить зараз Федорук – це порятунок власної шкіри. Він буде маніпулювати, обіцяти, брехати, обнадіювати, сунути гроші… Вмикайте мозок. Ви будете не перші, кого він обдурив. Це стиль життя цих людей.

І головне: ВІН БІЛЬШЕ НЕ МОЖЕ ВАМ НІЧОГО ГАРАНТУВАТИ!

Федорук – втілення української корупції. 

Якщо не сяде він – не сяде ніхто з упирів вище. Це такі як він годують систему. І ми всі залишимося жити в цьому лайні, і дітей там же залишимо.

У кого не виходить включити мозок – подивіться в мережі матеріали по Нюрнбергу. Допити виконавців. І як їх потім вішали. Кожен, хто думає, що йому нічого не буде, тому що він – гвинтик – глибоко помиляється.

Суд над цією системою буде тривати десятиліттями. І те, що не зможемо зробити ми – будуть робити наші діти й онуки. І кожному з нас доведеться відповісти, чим він займався в цей момент. Де був, кого підтримував. І якщо в середині ХХ століття важко було щось доводити, то тепер є кеш мережі, який не горить. І кожному з нас треба думати.

Це дуже складно. Але необхідно. На репутацію можна працювати все життя. А втратити за секунду.

Пам’ятайте про це!

Авторка: Наталія Ростовцева, бучанка