Громада Приірпіння

ГО “Бучанська варта” звернулася до Ірпінського міського суду з кількома позовами. Голова цієї ГО Богдан Яворський хоче через суд забрати земельні ділянки бучанців.

У позові до суду Яворський просить скасувати рішення Бучанської міської ради про надання земельної ділянки бучанцю Володимиру Завертанову. Аналогічні претензії в Бучанської варти і до родини Литвиненків. Люди користуються цим наділом понад 30 років.

До слова, саме Завертанов регулярно возив разом з членами “Бучанської варти” гуманітарну допомогу на передову в АТО. Під час майдану Завератнова поранили й він лікувався за кордоном. Щодо родини Литвиненків, то вони активно захищала бучанський ліс від знищення місцевою владою. Саме Литвиненки встановили намет біля незаконно виділеної земельної ділянки в Бучі та протистояли там тітушкам забудовника.

Фактично громадська організація просить суд витребувати земельні ділянки у власників, тільки не вказує в позові, в чиїх інтересах та на чию користь вони виступають.

На перший погляд “Бучанська варта” нібито виступає за збереження Бучанського лісу. Виходить, що громадська організація обурена злочинною діяльністю Бучанської ради через те, що вона ще у 2002 році незаконно перевела землі лісового фонду до категорії земель громадської та житлової забудови.

У їхню нібито чесну та принципову позицію можна було б повірити, якби ми не знали, що сам Яворський балотувався до Бучанської міської ради від партії “Нові обличчя” та займався, з слів бучанців, підкупом виборців під час виборчої кампанії.

Тому, не дивно, що позовні вимоги Яворського дуже вибіркові й стосуються виключно простих бучанців, які ніколи не були у владі й отримали ділянки в законний спосіб й які активно захищали бучанський ліс від знищення та забудови.

Цікаво, що жодного позову від нововиявлених “захисників” Бучанського лісу не надійшло по землях чиновників Бучанської ради та безпосередніх засновників “Бучанської варти” та тих великих площ, які оформлялися через корупційні схеми та виводилися на спекулятивний ринок землі.

Відомо, що один із засновників ГО “Бучанська варта” – депутат та секретар Бучанської ради Василь Олексюк, який погрожував бучанцям фізичною розправою.

Олексюк, якому Генпрокуратура оголосила підозру у дерибані землі в Бучі, має не одну земельну ділянку в лісі.

Яворський, як нібито порядна та принципова людина, яка “щиро опікується   національним багатством, як джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах”, мав би зазначити в позові до суду адреси, площі, кадастрові номери та власника земельних ділянок свого соратника по громадській діяльності  та однопартійця Олексюка, який займався оформленням земельних ділянок в лісі в період з 2004 по 2012 рік за адресою: Буча, вул. Тургенєва,10-д, площею 15 соток та Буча, вул. Шевченка,82-б, площею 8,5 соток.

До того ж, керуючись такими високими моральними принципами, Яворський чомусь забув вказати в позові мера Бучі Анатолія Федорука, якого разом з Олексюком Генеральна прокуратура підозрює у розкраданні земель державного лісового фонду.

Чомусь не муляє око “Бучанській варті” маєток керманича міста площею в півгектара. Звертаю увагу, що ця земельна ділянка складається з двох та об’єднана в одну. А саме, 15 соток було оформлено на дружину пана Федорука Людмилу Федорук.

Інші 40 соток було оформлено на тестя Федорука Івана Кулика.  До речі, при оформлені земельної ділянки на тестя мера Бучі прослідковується один дивний феномен. Земельна комісія Бучанської ради 18-го листопада  розглянула заяву Кулика та прийняла для нього позитивне рішення. Однак, заява Кулика датована 24 листопада, на 6 днів пізніше ніж її начебто розглядала та приймала рішення земельна комісія.

Також ГО “Бучанська варта” чомусь проігнорувала сотні незаконно виділених земельних ділянок нинішньою владою прокурорам, депутатам та іншим відомим посадовцям.

В мотивувальній частині позову “Бучанська варта” посилається на судову практику цілої низки Європейських судових інстанцій. Але жодним словом не згадує Постанову Верховного Суду України (ВСУ) № 6-2510 цс 15  від 16 грудня 2015 року, яка безпосередньо стосується Бучанського лісу, який вони так “намагаються зберегти”.

Саме ця Постанова ВСУ дала юридичну та правову оцінку земель Державного лісового фонду в межах Бучанської лісової дачі. Тобто, ВСУ установив дослівно:  «Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави»  та «Ліси України є національним багатством, мають обмежене експлуатаційне значення і підлягають державному обліку та охороні».

Із зазначеного висновок може бути лише один – що це землі Державного лісового фонду, ліси першої категорії захищеності у відповідності до чого розпорядження в межах цих земель може відбуватися виключно за згодою державного органу лісового господарства. Тобто, державна форма власності лісового фонду Бучанського лісу підтверджена Постановою ВСУ. Ось тут і постає питання, в якості кого тут може виступати із позовом “Бучанська варта” в межах земель державної форми власності, якщо Законодавець такий пріоритет надає виключно Прокуратурі України.

Перше судове засідання за позовом Яворського не відбулося через хворобу судді. До слова, суддя, який взяв провадження по справі – Дмитро Чернов.

Представником від ГО “Бучанська варта” в суді назвався Ігор Бартків. Цей персонаж був свого часу депутатом, заступником голови земельної комісії та юристом Бучанської ради й безпосередньо брав участь у розробці рішення Бучанської ради від 2002 року про переведення лісу в кущі та бур’ян, яке і скасоване Постановою ВСУ й за яке Федорук та Олексюк сьогодні несуть кримінальну відповідальність.

До слова, сам Бартків має не одну земельну ділянку в лісовій частині Бучі. Його наділи, оформлені на підставних осіб, також чомусь не бентежать “Бучанську варту”.

Я переконаний, що в рамках відкритого прокуратурою кримінального провадження по Федоруку та Олексюку, неоціненна діяльність пана Бартківа не залишиться поза увагою ГПУ.

З юридичної точки зору дії “Бучанської варти”, яка не в праві позиватися до фізичних осіб та судді Чернова, який не мав права відкривати провадження по цій справі за позовом Яворського – незаконні.

До слова, у своєму позові позивач не довів, що оскаржувані рішення стосуються його безпосередньо. Таким чином, відсутність у позивача ГО “Бучанська варта” прав чи обов’язків у зв’язку з оскаржуванними рішеннями не породжує для нього права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.

Наостанок, аби заспокоїти корінних бучанців, які чесно отримали землю і тепер бояться, що її в них відберуть, хочу сказати, що в Генпрокуратурі запевнили, що не будуть витребовувати в інтересах держави земельні ділянки державного лісового фонду, які були виділені простим бучанцям. Витребовувати будуть лише ті землі, які оформлялися Федоруком та членами його команди через корупційні схеми.

Нагадаю, ГО “Бучанська варта” – організація, яка нібито займається забезпеченням правопорядку у місті Буча.

Повне найменування – Громадська організація “Громадське формування з охорони громадського порядку і державного кордону “Бучанська Варта”.

Представники ГО “Бучанська варта” вже погрожували активістам зброєю, забороняючи фотографувати себе й знімати на відео, мотивуючи тим, що знаходяться в розшуку.

На відео один з членів Бучанської варти Назар – з цигаркою на газоні.

Інші члени ГО “Бучанська варта” супроводжували секретаря Бучанської ради Василя Олексюка під ГПУ, де громада вимагала притягнути до відповідальності злочинців у владі Приірпіння.

Зокрема, член Бучанської варти Анатолій Кушнірчук зводив наклепи на активістів.

Відомо, що члени “Бучанської варти” побили в Бучі чоловіка, який невдовзі після побиття помер.

Автор: Віктор Бархоленко, бучанець, за матеріалами сайту “Народна воля”