Луків: До матері треба навідуватися якомога частіше

0
Автор твору “Росте черешня в мами на городі” Микола Луків 30 років боровся, аби в Україні святкували міжнародний день матері.
“Я дійсно один з ініціаторів. Після поїздки до США, коли я був у вскладі делегації на святкуванні 200-річчя США, там саме відзначали День матері. Я бачив, як робилося там і, повернувшись в Україну, намагався теж свято утвердити в нас. Епопея тривала 30 років і завершилася тим, що свято стало національним. А цьогоріч ми святкували його разом з громадою Коцюбинського,” – розповідає Микола Луків “Громаді Приірпіння”.
“Ці краї, Пріирпіння, я знаю непогано. Закнічив Інститут журналістики і знімав кілька років квартиру. Жив за 2 хати від Стельмаха. А навпроти нього була дача Натана Рибака. Ірпінь – це унікальне місце в Україні. Це літературна Мекка. Легендарне місце. Юрій Мушкетик приїздив сюди працювати, Павло Загребельний, Євген Гуцало і багато багато інших. Біля будинку творчості тут є сосна Довженка. Кажуть, що Жовженко там любив бувати і бесідував з друзіми. Тичина писав поему “Сковорода” саме тут”, – пригадує Луків.
На честь Дня матері письменник організовував низку творчих вечорів у філармонії та Жовтневому палаці. Цього року провів його в Коцюбинському разом з колегами – народними та заслуженими артистами України.  Разом з ними на сцені виступали талановиті діти та молодь Коцюбинського, зокрема сім’я Балаників разом з донькою Діаною Баланик, тріо “Диводар”, які співали акапелло, а також заслужений артист України Роман Романіді з Коцюбинсукого.
Організувати творчий вечір саме тут запропонував давній знайомий Луківа – коцюбинець Юрій Миронюк, чия мати була вчителькю письменника, коли вони обоє зростали на Вінниччині.
“Мій старший брат Михайло він мріяв зробити день матері десь на периферії. Ми самі з Коцюбинскього. Коли брата не стало в 2015 році, то залишилися близькі стосунки з нашим земляком Миколою Луківим і виникла ідея спершу поїхати в рідне село, в рідну школу на Вінниччині, а після цього до Дня матері вирішили зробити творчий вечір в Коцюбинському,” – розповідає коцюбинець Миронюк.
До Коцюбинського з Качанівки приїхали автобусом земляки Луківа та Миронюка.
“Земляки на творчий вечір в Коцюбинське приїхали автобусом. І я саме в селищі Коцюбинське побачив свою сусідку. Вона до мене підійшла і я її пізнав. Це була хвилююча зустірч. Ми не бачилися років 30 чи 40. Але обличчя дуже знайоме. Так і пізнав,” – розповідає Луків.
Як виявилося подруга дитинства Миколи Луківа з Вінниччини, як і Миронюк, зараз мешкає в Коцюбинському.
“До мене звернулася працівниця з полікніки й сказала, що її мати дуже хотіла би потрапити на творчий вечір свого знайомого земляка. Вона живе на Пономарьова. Світ тісний. І ми їй дали запрошення. Зайшли разом в зал – Луків саме чекав на початок виступу. Я сказала Луківу, що привела йому подругу дитинства. Вона розповідала неодноразово, що до 4 класу Луків перечитав всю місцеву бібліотеку, а потім щодня ходив пішки до Немирова по 12 км перечитував їхню бубліотеку. І навіть бібліотекарка не вірила йому, що він дійсно все читає й перепитувалапро те, що в книжках і малий хлопець відповідав. Луків сказав, що він дуже хотів би знати, чи жива ще Олена Трофимишина з його батьківщини. Вн подивився на нашу Олену Іванову і згодом таки впізнав в ній свою Оленку Трофимишину. Вона розплакалася. Луків присвятив їй вірш. Говорили разом про минуле,” – розповідає коцюбинчанка Наталія Пилипенко.
“Олена Трофимишина пригадала, що було дуже мало фруктових дерев у їхньому дитинстві і що одне з них – черешня – росла в мами Луківа на городі. І саме про неї Луків написав твір “Росте черешня в мами на городі”. Він дуже любив свою маму і під час зустрічі наголосив, що коли став дорослим і вже мав своїх дітей, тільки тоді глибоко зрозумів, що для мами важливо, аби діти приїздили і пам’ятали про неї,” – додає Пилипенко і зауважує, що Луківу подобається коли його вірші читають не імениті люди, а прості діти.
“У Буднку творчості не був більше 10 років, але в Ірпені був зовсім недавно. Ірпінь моєї юності і молодості одноповерхові будинки і кілька багатоповерхових. З’явилося зараз там будинків чимало. Забудований Ірпінь досить щільно… Я не підтримував і не підтримую того рішення, яке прийнято з’їздом письменників. Не можна заради зиску і бізнесу чіпати місця, які овіяні легендарною славою. Нема такого містечка в Україні, яке може похвалитися святим для літератури місцем, як Ірпінь. Якщо ви читали Стельмаха, то він підписував твори так Київ – Ірпінь – Яківці. І це не тільки Стельмах,” – наголошує Луків.
Після заходу Луків дарував і підписував всім охочим свою книжку “Моя Україна”.
Творчий вечір в Коцюбинському відбувся також за підтримки мешканців, зокрема Віталій Вдовцова.
“Ми дуже раді, що разом з громадою нам вдається розбудовувати культурний простір нашого селища. У нас відкритий театральнй сезон, вже розпочалися творчі вечори та театралізовані вистави в Будинку культури, який має стати осередком для розвитку дозвілля односельців. Нагадую всім, що до Дня захисту дітей 1 червня відбудеться вистава “Ну, постривай”. І ми довомилися з творчим колективом “Каскадер, що діти соцнезахизених сімей отримають рівно стільки квитків, скліьки буде придбано коцюбинцями. Тому, купуючи квиток своїй дитині, ви допомагаєте іншим дітям й даєте їм можливість культурного розвитку,” – говорить Ольга Матюшина.

Напишіть відгук

Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на "Громаду Приірпіння" не пізніше 2 речення.

Редакція може не поділяти думок чи висловлювань автора блогу чи коментатора.
Контакти редакції: Ірина Федорів, Олена Жежера pigmaliones@gmail.com, +38 050 2000 539