Громада Приірпіння

День Ірпеня, який, замість передбаченого статутом територіальної громади 10 вересня, був перенесений на 29-30 вересня і 1 жовтня, по суті став святом повернення екс-регіоналів у публічний простір міста.

Одразу троє іменитих представників влади президнта-втікача Віктора Януковича з’явилися на відкриття парку в Будинку творчості письменників вранці 30 вересня.

Мер Ірпеня Володимир Карплюк, який три роки з часу обрання на посаду намагався демонструвати щирий патріотизм, красуючись у вишиванках, з державними прапорами на тлі дітей у віночках, несподівано знову з’явився в оточенні людей, які колись показали йому, ще молодому студенту-регіоналу, шлях до влади.

Найбільшою несподіванкою став вихід у люди екс-ректора Податкової Академії Петра Мельника – нагадаю, свого часу його затримували та відсторонили від посади за підозрами в корупції. Від правосуддя він втік до США.

Мельника немає на офіційних фото з відкриття парку на сторінках мера та його заступників у Фейсбуку, хоча екс-депутат з ПР стояв у VIP-секторі недалеко від дійсного парламентаря Сергія Тарути.

Тоді як письменників та мешканців Ірпеня під час церемонії відкриття попросили вийти за межі території, до центрального входу парку.

Колишній лісопарк, який під час вандальної реконструкції втратив третину дерев, відкривав ще один екс-регіонал – Ярослав Москаленко. За часів Януковича він закріпився у Вишгороді, місті, якому, зокрема, підпорядковуються землі екс-резиденції “Межигір’я”.

А от Сергія Таруту можна вважати завсідником різних заходів в Ірпені. Не так давно він приїздив до місцевої бібліотеки, де на запрошення Карплюка розказував колишнім учасникам АТО про принципи ведення бізнесу.

Ще у 2015-му році, коли в Приірпінні масово били активістів, Тарута підтримував і хвалив Карплюка в ЗМІ.

Його політична активність стала зрозуміла завдяки бігбордам, що з жовтня з’явилися в Києві – політик розкручує власну партію “Основа”, тож очевидно розраховує на підтримку в регіоні “Нових облич”, які займають домінуючі позиції в Приірпінні.

Тобто період постмайданного страху в радах регіоналів минув – і всі вони готові знову полювати за електоратом, прикриваючись новими брендами.

Призначене мером свято, яке тривало аж три дні, наче це Різдво чи Великдень, має й інші підводні камені. Зокрема, у муніципальній владі так і не визначилися, який вік нашого міста. В рекламній продукції під час святкувань до Дня народження міста зробили вигляд, що це в принципі не важливо.

А в публічних дискусіях наближені до мерії люди продовжують наполягати, що Ірпеню 61 рік, хоча в статуті територіальної громади – стаття 2 – чітко сказано, що датою заснування міста слід вважати 1901 рік, а деякі краєзнавці кажуть, що Ірпінь ще старіший.

Цікаво, що на обґрунтування своєї позиції прихильники мера використовують риторику пострадянського періоду, коли дату заснування міста рахували від рішення президії Верховної ради УРСР про присвоєння Ірпеню обласного статусу.

Адепти такого підходу не бачать нічого дивного в запереченні років історії Ірпеня, яка почалася ще до революції 1917-го року. Схоже, радянські традиції їм зрозуміліші, а підхід – “до нас тут нічого не було”. Власне, саме за таким принципом керували Донецьком та Україною регіонали, а нині його активно експлуатує в щоденній риториці Володимир Карплюк.

Авторка: Михайлина Скорик, мешканка Ірпеня