Громада Приірпіння

Ці відео – “18+”. Стрілянина, матюки, вибухові пакети, паралітичний газ в обличчя, побиття. Це не гангстерське Чикаго, це місто Буча, 15 км від Києва.

Днями там вирубали під нуль гектар лісу – кількасотрічні дуби, граби та ясени. На фото – 300-річний дуб. В діаметрі він майже людського зросту.

Із запізненням на 1,5 години приїхала поліція – її за паркан не пустили тітушки. Приїхали спецпризначенці, затримали 17 тітушок – через годину з’явилося ще три десятки спортсменів в балаклавах, за спинами яких полягла решта дерев. Тітушки стріляли в бучанців, які стали на захист лісу, кидали в них через паркан вибухові пакети, ганялися за ними навколо будинків. Стріляли поряд з дитячим майданчиком. Кількох людей ушпиталили. Затриманих зловмисників поліція згодом відпустила.

Це все, що треба знати про спроможність правоохоронної системи.

Тепер – про ділянку. Всі пам’ятають справу про розкрадання 890 гектарів лісу в Бучі. Саме за це зараз судять мера міста Анатолія Федорука. Одним рішенням Бучради землі, які мали державну форму власності, незаконно були переведені до комунальної, з подальшою зміною статусу лісів 1 категорії захищеності до статусу “зелених насаджень”, фактично – хащів та бур’яну. Також незаконно була змінена категорія земель з лісогосподарського призначення до категорії земель громадської та житлової забудови, після чого ліс 1 категорії цинічно був кинутий під сокиру.

Одну з таких ділянок взяв в оренду власник місцевого тенісного клубу «Кампа». Цільове призначення – рекреація, а згодом – забудова. Далі він передає ділянку в суборенду забудовнику, який починає беспредєл. Наслідки ви бачите на відео.

Договір оренди та суборенди намагалася оскаржити прокуратура. Програла першу інстанцію і апеляцію. Касаційну скаргу прокурори мали подати вчора, але толку від цих дій – як від аквалагна в пустелі: лісу вже нема.

Я не буду переповідати сумні підозри місцевих мешканців,що першу інстанцію “злили” навмисно. Але те, що на останньому засіданні суду в представництві замість притомних грамотних прокурорів з’явилася глухоніма фігура, яка промовчала все засідання – факт.

Є ще кілька дивних співпадінь.

———————

Прокуратура пішла шляхом оскарження договору оренди за позовною заявою Першого заступника прокурора Київської області Ігоря Грабця. Вона просила суд скасувати договори оренди між забудовником та “законним” власником земельної ділянки в особі Бучанської міськради. Тобто, в суді розглядалося лише питання дотримання процедури укладання згаданої угоди, а не питання законності набуття фейковим “власником” права власності на цю землю.

Нагадаю, незаконність підтвердив Верховний суд ще в грудні 2015 року.

Тобто, прокуратурою оскаржується законність передачі цієї земельної ділянки в ОРЕНДУ замість того, щоб в кримінальному процесі повертати її в ДЕРЖАВНУ власність, довівши незаконність передачі її в комунальну. Конфлікт навколо Кампи триває з квітня минулого року.

Отже, маючи преюдиційне рішення, за півтора роки це можна було зробити, вирішивши проблему збереження лісу. Натомість, прокуратура іде в Господарський суд, який навіть в разі позитивного рішення не зупинить вирубку, а призведе лише до розторгнення договору оренди, а далі на місці одного забудовника з’явиться інший.

Складається враження, що всі ці рухи в судах робляться виключно для імітації бурхливої діяльності, а не для вирішення проблеми. А її можна було вирішити ось як.

———————————

В 2017 році Києво-Святошинською місцевою прокуратурою було відкрите кримінальне провадження щодо незаконної вирубки лісу на території Бучі та всього Приірпіння. Рік це провадження не розслідується та ігнорується поліцією Ірпеня під процесуальним керівництвом прокуратури. Кому це вигідно – відповідь дуже проста. Меру міста Анатолію Федоруку, якого вже судять за розкрадання державних земель, і чим більше буде таких справ, тим швидше і надовше він сяде.

Таким чином, маємо конфлікт між державним інтересом, який полягає в тому, що цей ліс – державна власність, і приватним інтересом одного місцевого феодала.

Є, начебто, діяльність прокуратури, спрямована, начебто, на попередження незаконної забудови. Насправді ж результатом цієї діяльності є лише затягування часу, який грає на руку забудовникам, які за півтора роки встигли провести всі технічні експертизи, проекти, а тепер привели тітушок і знищили гектар лісу.

Ці півтора роки прокуратура могла використати для того, щоб довести в суді, що це держвласність. Так, як було з Бучанським Межигір’ям Калетника. Точніше, це простіше, ніж з Бучанським Межигір’ям, бо 14 гектарів комуніста були ПРИВАТНОЮ власністю, що давало опонентам додаткові запобіжники.

Визнаю, що Прокуратурою області заявлялись позови щодо повернення лісового фонду у власність держави. Ось один з таких – від листопада 2017 року.

Але тут йдеться про 7 позовів на додачу до попередніх трьох на загальну площу близько 2-х гектарів. Двох з 890!

Ці позови стосуються переважно рішень Бучанської міськради, ухвалених, що називається, “з винятковою зухвалістю та особливим цинізмом” в 2016 році, під час активної фази обшуків по справі про бучанський дерибан. Але скандальної Кампи тоді не було в переліку позовів, хоча станом на листопад конфлікт навколо неї тривав вже півроку.

9 січня цього року Генеральна прокуратура передала в суд обвинувальний акт щодо мера Бучі Анатолія Федорука. Але за 8 з половиною місяців не відбулося навіть початкове засідання.

А тепер – звернення до Юрія Луценко. Я не питаю, чому вони досі не сидять. Я знаю відповідь, і маю скептичний прогноз, що вони взагалі сядуть. Причини дві:

1. Федоруку інкримінується лише 364 стаття Кримінального Кодексу – зловживання владою або службовим становищем при вилученні земель лісового фонду. Це умовний термін. Прокуратура жодним чином не дала оцінку тим фактам, що ділянки роздавались родичам Федорука, його дружині, подільникам та кришувальникам. Ви про це говорили в своєму інтерв’ю. А це вже зовсім інша стаття КК – “привласнення або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою службовим становищем”. Враховуючи, що вчинені ці дії були, як твердить слідство, групою осіб за попередньою змовою і в великих розмірах, санкція статті передбачала б від 7 до 12 років ув’язнення. Але підстав для аж настільки суворого покарання прокуратура не побачила.

Це дивно, бо кримінальне провадження, відкрите Головним слідчим управлінням Генпрокуратури 11 вересня 2015 року № 42015000000001898, стосувалося епізоду з виділенням 2-х гектарів ділянок в Бучі в межах земель Держлісфонду для будівництва ЖК Річ-Таун, який зводила фірма, оформлена на дружин Федорука та його тодішнього заступника Карплюка. Тобто, факти “привласнення” не очевидні?

“Зрозуміло особистий інтерес одного зі зловмисників: він виділяв землю не просто всім охочим – знайомим і вельможам з Києва, але й своїм близьким” – ваші слова?

Що змінилося за 2 роки? Ви добровільно і без примусу сказали, що вина Федорука очевидна, а кваліфікації його дій по 191 статті ми так і не побачили.

2. Разом з Федоруком обвинувачення пред’явлено ще трьом особам – секретарю Бучради Василю Олексюку, начальнику держкомзему Миколі Шульзі та начальнику дергеокадастру Олександру Дзюблюку. До цих пір не відбулося навіть установчого засідання. Вісім з половиною місяців підсудні, які очевидно знаходяться в змові, зривають засідання, хворіючи по черзі.

Юрій Віталійович, знаєте, коли вони видужають? Коли ви підете з посади (ви назвали дату), а ваші наступники продадуть цю справу і злиють її в суді, як злили першу інстанцію Кампи. Її закриють, а одіозний клептоман, який царює в Бучі більше, ніж Брежнєв керував Радянським Союзом, посміхатиметься вам в спину та ще й позиватиметься до суду про захист його честі і гідності, на які ви “вчинили” наклеп, звинувативши в розкраданні 890 гектарів. Вам нагадати, як він, використовуючи звезених до Генпрокуратури бюджетників, звинувачував вас в “політичних переслідуваннях” і лив помиї через свою комунальну пресу?

Отже, все, що відбувається, скоріше схоже на фарс.

Минуло 2 роки, а суспвльство так і не знає відповіді на низку питань:

– Чи доведено слідством, що великий бучанський дерибан відбувся, зокрема, і в інтересах самого Федорука та його родичів? Чи це було в інтересах прибульців з космосу?

– Чому підозра Федоруку пред’явлена лише по 60-ох з 890 гектарів лісу? Рік тому заявляли, що готується підозра ще по більше сотні гектарів, де?

– Які результати заявлених позовів по поверненню бучанської землі в державну власність?

– Чому треба було чекати майже три роки, щоб примусити Кабмін виконати рішення суду і забрати в державну власність 14 гектарів Калетника?

– Чому навіть після рішення суду від 15-го року в Бучанському Межигір’ї досі стоїть паркан, заввишки метрів 10 та охороняється “вірними псами” Калєтніка та Федорука?

– Чому маргіналами і міськими божевільними виглядають не шархаї і клептомани, які дерибанили ліс і звинувачували Генпрокуратуру в політичному тиску, а місцеві активісти, які відстоюють державний інтерес і борються за ліс?

– Чому поліція у всіх сутичках – на боці перших, а не других?

– Чому відпустили тітушок, які перешкоджали поліції на Кампі? Їх особи встановлено? Відомий їхній кінцевий беніфіціар? Вони не вчинили злочинів, які загрожували життю і здоров’ю мирних людей? Якщо вчинили, то де ЄРДР?

– Чому я чую від ваших підлеглих про відсутність документів лісовпорядкування, які свідчать, що це ліс І категорії, а не “місцевість, вкрита деревинною рослинністю”? Ці документи є, вони мають бути в справі. Переслати?

Ви скажете, що це безпідставне зрадофільство, що я нічого не розумію в питаннях слідства. Так, в мене так само, як і у вас, нема юридичної освіти. Але в мене, так само, як і у вас, є розуміння того, що люди мають почуватися захищеними в державі. Ви назвали це #законісправедливість

На відміну від мене, у вас є інструментарій для досягнення цієї мети.

———————–

Юрій Віталійович, я не оголошую війну. Бо в нас і без цього достатньо ліній фронту. Але й капітуляції перед корупцією бути не може.

Да, і розуміючи, що зараз підуть коментарі про “політичні договірняки” та всіляки “вказівки з А-Пе”, одразу скажу – я в це не вірю. Не може бути домовленостей з людиною, яка все життя пеерефарбовувалась то в біло-блакитне, то в помаранчеве, то перевзувалася в повітрі. Але я вірю в те, що безмежними можуть бути лише Всесвіт і тупість. Да, ще жадібність, але я нікого не схопила за руку. Сподіваюсь, це таки зробить Генеральний прокурор. І всередині відомства – зокрема.

Прошу вважати цей пост відкритим депутатським зверненням. Офіційне – на бланку і без матюків вже надіслала.

Авторка: Ольга Червакова, народний депутат, з посту в facebook