Громада Приірпіння

Ворзелькій голові Ларисі Федорук набридло смішити мешканців селища своїми недолугими відповідями на депутатські звернення та  інформаційні запити і вона вирішила отримати славу вже на всеукраїнському рівні.

Телеканал “Україна”, вражений перлами Федорук у вигляді відповідей на інформаційний запит, відрядив у Ворзель цілу знімальну групу, щоб переконатися чи дійсно такий феномен підписує офіційні документи від імені Ворзельської селищної ради.

Тривалий час Лариса Федорук намагалася імітувати робочу нараду, сподіваючись, що журналісти повірять у її вселенську завантаженість і підуть. Але журналісти все не йшли й нараду довелося закінчити. Але після неї Федорук вирішила поспіхом втікати від запитань нібито на робочий виїзд.

Зрештою, Лариса Федорук вирішила звично для своєї паралельної реальності звинуватити виконавця-землевпорядника у недолугій відповіді на інформаційний запит. Журналісти, звісно, здивувались такій відповіді, зазначивши, що Лариса Федорук є селищним головою і на документі стоїть її підпис.

Проте, Федорук не розгубилася і продовжила гнути звичну лінію для своєї паралельної реальності, коли винна не вона, а будь-хто інший: депутати, обласна чи ірпінська влада, а ось у даному випадку вже виконавець.

Федорук вперто відмовляється усвідомити, що вона очільник органу місцевого самоврядування і несе відповідальність за документи, що виходять під її підписом.

Ларисі Федорук дивуватися немає чого, адже так у них заведено, що уся слава має діставатися Федорукам, а вину на себе беруть підлеглі, у тому числі й депутатів з федоруківської більшості.

Коли ж вийшов сюжет на телебаченні, ганьба Федоруків стала ще більш очевидною.

Журналісти телеканалу “Україна” надіслали запити на отримання інформації про можливість отримати безкоштовно землю відповідно до чинного законодавства.

Лариса Федорук звично для себе у відповіді написала кілька листків відвертого словесного непотрібу на кшталт “земельна ділянка- це частина земної поверхні”, “земельна ділянка є об’єктом реального світу”, “земельна ділянка є геопросторовим, реально існуючим об’єктом, що характеризується певним місцеположенням на Землі”.

У самому кінці Федорук звично розписалася у власній безгосподарності, зазначивши, що селищною радою, у якій вона має стабільну більшість, до сих пір не затверджений ні Генеральний план, ні план зонування території, не проведено інвентаризацію земель. Тож, не дивно, що на уточнюючі запитання журналістки Федорук могла лише раз за разом відповідати “І що?”, “Ще що?”.

Із сюжету стало відомо, що кумедну відповідь на інформаційний запит надали і в Бучанській міській раді. Однак, там міський голова Анатолій Федорук завбачливо передоручив підписати відповідь своєму першому заступнику Тарасу Шаправському.

Коли ж знімальна група приїхала в Бучанську міську раду, відповідальні посадовці Вікторія Ляховець та сам Шаправський порозбігалися, посилаючись, як і Лариса Федорук, на зайнятість.

Комічність втечі першого заступника Анатолія Федорука посилюється тим, що йому

давно публічно було повідомлено про кумедність не лише з юридичної точки зору відповідей Лариси Федорук. Як того разу Шаправський утік від прямої відповіді на свій недолугий жарт, так і продовжив цю тенденцію уже з журналістами. А варто було взяти до уваги, і, можливо, Лариса Федорук не стала б героїнею ганебного сюжету на всеукраїнському телеканалі.

Але Федоруки, вочевидь, не сумують. Їх адепти переконують, що це замовна дискредитація Федоруків , при цьому переводячи чомусь акценти на власника телеканалу Ріната Ахметова.

Цілком можливо, що в паралельних реальностях Федоруків це виглядає правдоподібно.

Але переважна більшість громадян чудово розуміють, що запорукою виходу ганьби Федоруків на всеукраїнський рівень є симбіоз високої міри некваліфікованості та пихатості. А значить, повторення подібних ситуацій неминуче.

Ларисі Федорук уже загрожує адміністративне стягнення за порушення законодавства України у сфері ненадання належних відповідей на інформаційні запити інших громадян.

А от ми ще маємо надію навчити Ларису Федорук не батогом, а пряником. Тому, надали їй аж третю можливість відповісти належним чином на інформаційний запит про премії і матеріальні допомоги, які вона виписує собі і своїм підлеглим. Прогрес очевидний. Якщо першого разу Лариса Федорук повністю відмовилась надавати інформацію, то другого разу надала її не в повному обсязі.

Але навіть в обмеженому вигляді вражають розміри премій і матеріальних допомог на покращення соціально-побутових умов для особливо наближених до Федорук підлеглих. Навіть суто з дослідницької точки зору цікаво, чи  виявиться здатною Лариса Федорук з третього разу все ж надати повну інформацію.

На офіційному сайті Ворзельської селищної ради разом з іншими свідченнями паралельних реальностей Лариси Федорук зазначено, що вона лише має освіту вчителя української мови та літератури. Але на своїй фейсбук-сторінці  вона зазначила, що вивчала “місцеве самоврядування” у Національній академії державного управління при Президентові України.

Важко віриться, що Лариса Федорук могла отримати диплом не засвоївши, що саме очільник органу місцевого самоврядування несе відповідальність за документи, що виходять під її підписом, а не виконавець.

У будь-якому разі для Ворзеля від цього більше користі. Адже, чим більше інформації про непересічну феноменальну особистість у кріслі мера Ворзеля буде поширюватися за межами Ворзеля, тим більше туристів буде приїжджати у Ворзель, щоб побачити на власні очі це величне чудо. Можливо, Лариса Федорук хоч у такий спосіб нарешті почала виконувати своє основне передвиборче гасло про Ворзель-курорт.

Автор: Олександр Михайлич, мешканець Ворзеля