Громада Приірпіння

Автори: Олена Жежера, Сергій Огородник

Графік обласних депутатів у порівнянні з депутатами місцевих рад Приірпіння дещо менш інтенсивний. Якщо з листопада 2010 року до жовтня 2013 року депутати Київської облради відвідали 35 сесій, то в Ірпені кількість сесій сягнула 47.

Буча та Гостомель, де сесій було відповідно 45 та 44, теж за кількістю сесій випереджають облраду.

Ворзельська рада за кількістю сесій лише на три засідання поступається області.

Коцюбинська ж селищна рада працює у порівнянні з усіма найменш інтенсивно. За три роки — лише 22 засідання.

Редакція сайту з-поміж усіх депутатів облради, яких налічується понад півтори сотні, обрала для моніторингу лише тих, чия діяльність прямо чи опосередковано пов’язана з Приірпінням.

Депутат Ареф’єв Сергій очолював фракцію Партії регіонів в облраді. Кілька днів тому, як більшість “регіоналів” облради, склав партквиток.

Окрім цього, він посідає стратегічну посаду — є головою земельної комісії. Його обрали в Бучі.

До цієї ж комісії входить його однопартійці Ігор Борзило, який був першим другим заступником міського голови Ірпеня, та Вікторія Кунгурцева. Вони були обрані  за мажоритарною системою відповідно в Ірпені та Бучі.

Ареф’єв, як і Борзило, не пропустив жодної сесії ради.

Варто нагадати, що ці двоє екс-“регіоналів” торік рибалили на Алясці.

Але, за словами Борзила, голова земельної комісії Ареф’єв не впіймав жодної рибини, йому відпочинок не сподобався, він здав квитки (переліт до Аляски коштує близько тисячі доларів) та подався геть.

Кунгурцева відвідує сесії майже зразково (на фото з бокалом, у чорній сукні).

За три роки була відсутня лише на одному засіданні облради.

Інший депутат облради Вадим Башун, котрий балотувався як позапартійний, а, як свідчить сайт облради, опинився в лавах “регіоналів”,  входить до комісії з питань охорони здоров’я.

Своє здоров’я політик регулярно поправляє в закордонних круїзах разом з колегами-депутатами облради.

При тому, що літає на відпочинок за кордон кілька разів на рік, згідно з інформацією Київоблради, він не пропустив жодної сесії.

До Приірпіння він має виключно меркантильне відношення: його цікавить дерибан Біличанського лісу, де він має, за інформацією правоохоронців, кілька десятків ділянок (Близько 100 ділянок лісу має його помічник — депутат Коцюбинської ради Владислав Євстифєєв).

У Приірпінні Башуна не раз бачили в обіймах забудовників. Нижче він цілується з одним із найбільших в регіоні забудовників Ігорем Вишняковим, який потім посів місце секретаря Ірпінської ради.

Окрім Башуна, який в області нібито має займатися питаннями охорони здоров’я, за екологічну ситуацію в регіоні й області відповідає скандальна “регіоналка” Наталія Семко, яка отримала підтримку виборців Ворзеля, Гостомеля та Коцюбинського.

Семко не пропустила жодної сесії. Зразкова відвідуваність у випадку з Семко тут є не лише партійною дисципліною.

Депутатська діяльність Семко, яка очолює екологчну комісію, довела, що “освоювати” кошти на екологічних програмах — справа дуже вигідна.

Родина Семків (а чоловік Семко балотувався на виборах й був технічним канидатом Петра Мельника у 2010 році), на “чистій” екології заробила понад 2 мільйони гривень. (Це лише те, що вдалося виявити редакції сайту.)

Із наших податків у ТОВ “СНГ-Плюс”, яке очолює чоловік Семко, у 2011–2012 роках закупили 450 контейнерів на суму близько 2 мільйони 250 тисяч. 

Виходить, що за контейнер заплачено в середньому понад 5,5 тисяч гривень. Для порівняння, найдорожчі контейнери інших фірм заледве сягають 3,5 тисяч.  

Якось до рук коцюбинчанина випадково потрапив звіт цієї депутатки за 2011–2012 роки.

Окрім закупівлі сміттєбаків за завищеною ціною у свого чоловіка, які виборцям Семко презентувала як свою заслугу, депутатка провела ще низку “екологічних” акцій.

Так під час передвиборчої кампанії Петра Мельника організувала “очищення” озера поблизу селища Коцюбинське. На так зване “очищення” пішло кількасот тисяч бюджетних коштів та було повалено десятки дерев.

У результаті, за присутності депутатки облради Семко та нардепа Петра Мельника дітям запропонували скупатися в озері, яке не мало після “очищення” пляжного паспорту і за висновками СЕС вода була непридатною для купання.

Гіркий досвід голову екологічної комісії області не зупинив. Через рік вона відкривала озеро для купання в селищі Гостомель, яке теж не мало відповідного пляжного паспорту, й висновки СЕС підтверджували: вода — небезпечна для здоров’я.

Син одіозного Петра Мельника — Максим Мельник — навіть після втечі батька, якого “злила” своя ж партія й хотіла посадити за хабарництво, залишився в облраді сумлінним “регіоналом”. Він теж не пропускав засідань.

Член нестратегічної комісії з питань свободи слова не пропустив жодної сесії навіть попри те, що його батько був затриманий і вдавав із себе важкохворого перед своєю блискавичною втечею до США.

Максим Мельник — член комісії з питань свободи слова — спілкувався з журналістами вельми неохоче.

До моніторингу редакції потрапив і одіозний ректор Михайло Поплавський.

Він став депутатом Київоблради, оскільки виграв вибори в ірпінському окрузі. У раді самовисуванець потрапив до фракції “Партії регіонів” та увійшов до комісії з питань місцевого самоврядування та адміністративно-територіального устрою.

Поплавський відвідував засідання ради три роки справно. Жодного прогулу, згідно з офіційною інформацією, за ним не числиться.

Але “юному орлові” 1949 року народження депутатське крісло обласного рівня видалось замалим, тим більше, що він уже був нардепом у 2002–2006 роках. Полишивши виборців Приіпіння, яким у облраді обіцяв служити 5 років, у 2012 році на чергових парламентських виборах Поплавський програє ударівцю вибори у Макарівському, Фастівському  районах та частині Києво-Святошинського.

Тут  пенсіонера підтримали майже 17 % виборців. Але поразка не зупинила Поплавського. Виборців Ірпеня він вирішив поміняти вдруге — уже на довиборах на Черкащині. Тут попри те, що за результатами екзит-полу вигравав опозиціонер, Поплавський таки домігся свого. Журналісти та громадські організації у своїх розслідуваннях доводять, що відбувся підкуп виборців.

А от такі передвиборчі календарики з порушенням українського виборчого законодавства друкували без зазначення замовника, їх мали б передплачувати з передвиборчого фонду кандидата.

Свою передвиборчу прогаму “співочий ректор” не міняв. Як і раніше, слово в слово запевняв виборців у тому, що виборюватиме свободу й демократію. Поплавський наголошував, що влада має бути для народу, а не народ для влади.

Тепер Поплавський ходить на засідання ВРУ. 15 січня він склав присягу українському народові, а вже 16 січня проголосував за “драконівські” закони, які суперечать конституційним правам та свободам людини.

Тобто попри те, що йшов на виборах як позапартійний самовисуванець, діяв разом із “Партією регіонів”.

Тим часом у Київській облраді з’явилось вакантне місце й мають відбутися проміжні вибори, як це було в Гостомелі та Бучі, коли з рад вибували депутати.

Відповідне рішення мала б майже два місяці тому ухвалити обласна виборча комісія, але станом на 6 березня вибори так і не призначено.

Під прицілом моніторингу Сайту громади Приірпіння залишився ще один депутат Київської облради — “ударівець” Леонід Танцюра.

І хоча він пройшов за партійними списком, за ним закріплений Ірпінський регіон.

Відвідуваність Танцюри, який входить до комісії соціально-економічного розвитку, була майже зразковою протягом перших двох років каденції.

Але на третьому році каденції, з листопада 2012 року до жовтня 2013 року, Танцюра пропустив 4 з 8 сесій ради. Пропуск хоча б ще одного засідання, згідно з законом, дав би право позбавити “ударівця” мандату.

Аби дізнатись, чому так різко депутат почав пропускати сесії рад, редакція сайту зателефонувала Танцюрі. На зусітріч із журналістом Танцюра приїхав на Porshe.

“Що стосується відсутності, то були дійсно обставини сімейні і судові справи, і тому я не зміг бути. Але хочу зауважити, що робота депутата полягає не тільки в присутності на сесії і піднятті рук, оскільки основна робота, на відміну від інших рад, проходить в комісії і в міжсесійний період”, — роз’яснює Танцюра.

Але попри те, що Танцюра буває відсутнім в сесійній залі облради, його за останній рік бачили на сесіях Гостомельської ради.

“Однозначно, Леонід Танцюра як ніхто з обласних депутатів приділяє увагу сесіям Гостомельської ради. В основному, він приходить на ті сесії, де розглядаються питання земель КСП “Бучанський”. Він дуже компетентний в питаннях КСП — часто нам, гостомельським депутатам, роз’яснював деякі питання, пов’язані з цією землею”, — говорить депутат Гостомельської ради Юрій Марчук.

“На передостанній сесії, коли з’ясувалося, що питання земель КСП перебуває в суді й розглядатися на сесії не буде, він покинув залу засідань”, — додає Марчук.

Інший депутат Гостомельської ради Василь Вознюк стверджує, що саме Танцюра викупив у селян-пайовиків майже всі майнові сертифікати.

“Танцюра має в Гостомелі шкурний інтерес. Він скупив через компанію “Біг-траст” майнові сертифікати в селян для того, щоб заволодіти землями колишнього радгоспу “Бучанського”, як це він і компанія зробили в Горенці. Там на сільськогосподарських землях радгоспу зараз котеджне містечко”, — говорить Вознюк.

Цій тематиці редакція планує присвятити найближчим часом окремий матеріал.

Варто зазначити, що під час своїх виступів в облраді Танцюра справді піднімав кілька суспільно важливих питань перед колегами. Зокрема, ті, що стосувались передачі від області до комунального підприємства Ірпеня тепломереж та Біличанського лісу.

Нагадаємо, що після скандальних публікацій про прогульників-“ударівців” Ірпінської ради — Ярослава Місяця та Марину Власюк — виключили з партійних лав.

Щодо депутатських запитів в облраді, то жоден із перерахованих депутатів жодного запиту не подавав. Про це свідчить відповідь Київської облради.

Але в перс-службі депутата Леоніда Танцюри з такою інформацією не згодні. Тут наголошують, що депутатський запит Танцюра подавав у травні 2013 року й його депутати дійсно підтримали.

“Ми писали депутатський запит на розгляд облради. оскільки на всі депутатські звернення Танцюри селищний голова Коцюбинського Вадим Садовський не відповідав,” – наголошують в прес-службі.

За всі три роки роботи облради інші депутати загалом подали 11 депутатських запитів. Відповідно, як і в Приірпінні, депутати не користуються таким методом для вирішення важливих для громади питань.

Але у порівнянні з депутатами Приірпіння, всі перераховані депутати, які закріплені так чи інакше за Приірпінням, не подали жодного запиту. Подібна пасивність не притаманна навіть дапутатам міських та селищних рад.

Залишається відкритим питання: якщо в Приірпіння аж 8 депутатів в раді, як оцінити за відсутності публічних річних звітів їхню роботу впродовж 3,5 років каденції?

Питання відсутності публічної звітності перед виборцями залишається актуальним в усіх міських та селищних радах, окрім Бучі, де депутати щороку формують календар для проведення звітів перед виборцями.

Але навіть тут побачити звіти онлайн неможливо.

Автори: 

Олена Жежера, журналістка.

Сергій Огородник, журналіст