Громада Приірпіння

Авторка: Ірина Федорів

Наш округ у 2012 році був найпрестижнішим. Тут разом із Петром Мельником змагалась найбільша кількість кандидатів у Київській області. І це не випадково.

Ціна доволі висока — регіон включає до себе Приірпіння та частину Києво-Святошинського району.

Земля поблизу столиці дуже дорога і право на контроль за регіоном — це боротьба забудовників, котрі дерибанять наші землі, ліси, паркові зони.

Найодіознішим кандидатом цього разу є екс-регіонал Анатолій Федорук — міський голова Бучі.

Під час Майдану його, як і інших міських та селищних голів регіону, неодноразово питали, коли ж він вийде з “Партії регіонів”. Він не вийшов. Натомість люди отримали от такі календарики.

За кілька місяців від календарика Федорук відхрестився, як і від “Партії регіонів”. Але пости у Facebook на той час ще були: про те, що Партією регіонів політик пишається.

Після таких календариків тепер читаємо програму кандидата в нардепи екс-регіонала Федорука, який відмовився виходити з партії, коли йому телефонували журналісти. Тут цинічно написано: “Ми відважилися піти під кулі”… Ми… Але як це стосується екс-регіонала Федорука???

За Федорука агітує… співак Олександр Пономарьов, який є довіреною особою екс-регіонала.

Нагадаю, що Пономарьов був дуже близьким до Юлії Тимошенко. Він брав участь у кампанії “З Україною в серці”.

Чого ж тепер він став довіреною особою екс-регіонала?

Підтримка кандидатури екс-регіонала Федорука Пономарьовим цілком органічна. Річ у тім, що зі співаками Буча розраховується ділянками лісу.

От, до прикладу, за виступ у Бучі Наталці Могилевській перепало кілька десятків соток із лісом під сільськогосподарську діяльність.

Земля — це ресурс, яким родина екс-регіонала Федорука заволоділа в регіоні в повному обсязі. Дружина Федорука разом із дружиною іншого місцевого політика Володимира Карплюка мають спільну фірму.

Про те, як куми Федорук і Карплюк отримують землю під забудову, колеги з TVi провели прекрасне розслідування.

На цих виборах у Приірпінні дерибанники можуть зміцнити свої позиції, адже кум кандидата в нардепи Федорука Карплюк хоче стати мером Ірпеня.

Парадоксально, але цей борд кума Федорука висить саме біля дитсадка, який влада селища віддала отцю-депутату Миколі Ільницькому, а той, зі слів мешканців, влаштував там готельний бізнес.

І віддав це приміщення колишнього дитсадка в оренду спритному отцю не хто інший, як селищний голова Василь Пікулик, який за дивним збігом на цих виборах є довіреною особою Федорука під тепер уже скромним прикриттям “пенсіонер”.

Цей же Пікулик є тестем відомого забудовника і депутата Ірпінської міської ради Ігоря Вишнякова.

А в Приірпінні вибиратимуть міського голову саме в той день, коли країна обиратиме нардепів. І агітують куми разом. Оце фото з виправної колонії в Коцюбинському.

Якщо план родинного бізнесу спрацює, то екс-регіонал Федорук стане нардепом, а Карплюк — мером Ірпеня.

У Бучі, яку очолює зараз Федорук, до керма місцевого самоврядування поставлять надійну людину, і весь регіон із безцінним рекреаційним ресурсом буде в руках забудовників, які звикли ділитися землею не лише із зірками, які гарно впливають на рейтинг, а й із впливовими політиками.

Журналісти програми “Вікна-Новини” провели розслідування і з’ясували, як зокрема через підставних осіб ділянки лісу перейшли у власність родини нардепа-комуніста Калєтніка.

Тут-таки ділянки дерибанили і для вилолюстратора Олега Ляшка з його “радикалами”.

Ділянки дісталися і працівникам Апарату ВРУ — керівникові Зайчуку та його заступникові Яловому, чий син став зятем Пилипишина.

Тобто у чинній ВР, як в апараті, так і з-поміж нардепів, у екс-регіонала Федорука багато людей, які завдячують бучанському господарнику ділянками.

Чому Федорук може пройти в нардепи? Бо він уже в очах людей дистанціювався від “Партії регіонів”, взяв собі для піару довірену особу Пономарьова і позиціонує себе як хороший господарник Бучі.

Позиція людей в Бучі, де, до речі, Федорук не балотується, доволі проста: всі розуміють, що влада краде, але “він і нам щось лишає”…

Чому ж він не пішов в нардепи від рідної Бучі?

У 2012 році округ у Приірпінні розділили. Бучу відокремили. Агітувати в окрузі, де в тебе потенційний контроль не над одним, а над 5 населеними пунктами — значно легше.

Федорук робить ставку на те, що за нього голосуватиме Ірпінь, Ворзель, Гостомель, Коцюбинське, тому думає він не про Бучу, яку як кандидат в нардепи легко покинув, а про свій інтерес. В іншій частині округу (Києво-Святошиснькому районі), аби виграти, доведеться ще попокидати глянцеві агітки.

Собі в підмогу штаб Федорука зробив чимало технічних кандидатів. Всі розуміють, що понад 2 десятки претендентів — це нереально багато. Є кілька головних кандидатів, а решта просто виконують технічну роль.

Програми кандидатів Сергія Кандиби, Ірини Кравчук та Володимира Співака написані на одному комп’ютері в один і той самий день 18 вересня і збережені з інтервалом від півгодини до кількох годин.

Сергій Кандиба — техкандидат зі стажем. Народився в Хабаровському краї. Є чинним депутатом Гостомельської ради. Балотувався до ВРУ у 2012 році від партії “Зелені”. Набрав дещо більше, ніж 500 голосів. Працює в податковій академії Ірпеня. Для депутата Гостомельської ради “технічність” має свої плюси. Є шанс попіарити себе за виборчою квотою в ЗМІ.

Ірина Кравчук та Володимир Співак тісно пов’язані із партією “Нові обличчя”. А це партія кума Федорука — Володимира Карплюка. До речі, кандидат Володимир Співак, згідно з інформацією, поданою до ЦВК, — директор спільного для родин політиків ТОВ “Будрегіонінвест”.

Не даремно INSIDER зробив доволі зрозумілу інфографіку того, як діє цей сімейний бізнес “Будрегіонінвест”.

Але перемога Федорука в 95-му окрузі не є безапеляційною.

Поведінка електорату в 95-му окрузі засвідчила, що земляки були нелояльними до Петра Мельника, який позиціонує себе як мало не найщиріший приірпінець регіону. У 2012 році на виборах переміг у мажоритарному окрузі бренд Батьківщина (Кутовий), а на другому місці опинився бренд УДАР-у.

Таким чином, як і в Києві, дуже сильну роль відіграють не особистості, а бренди. Від блоку Петра Порошенка у цьому окрузі йде Олександр Тигов. Він навесні цього року очолював передвиборчий штаб Президента. Кандидатура для блоку Порошенка доволі спірна.

Тигов — знаий забудовник столичної Борщагівки. Він очолює ТОВ “Петрівський квартал”.

На минулих виборах до ВРУ Тигова прагнув стати нардепом. Про це свідчить офіційний сайт ЦВК. Він балотувався в Дніпропетровській області, де народився, і де на початку виборчої кампанії був зареєстрований.

Підкорювати парламент Тигов пішов не аби з ким. Політик виступив у команді Наталії Королевської — кандидатки, що йшла як технічна, й чия багатомільйонна кампанія стала більш, ніж провальною.

У своїй соціальній мережі “Вконтакте” Тигов не вельми активний. Він поширює переважно фото зі свого життя.

І дозвілля…

Ці фото виставлені в мережу “В контатке” влітку минулого року. Під час Майдану особливої активності в Тигова у соцмережі не спостерігалось, хоча на початку грудня 2013 року є кілька постів про те, що Україна — це європейська держава.

Згодом, у січні, він додав пости про застреленого Нігояна і про “тітушок”.

“Гроші. Гроші. Що роблять з людьми гроші”, — написав Тигов, запостивши відео зі звірячого побиття людей поблизу “Дніпро-Арени” на своїй батьківщині.

Згідно з соціологічними опитуваннями, на цих виборах зріс рейтинг партії Олега Ляшка, котрий, як уже йшлося, теж долучився до дерибану ділянок у Бучанському межигір’ї, які потім потрапили до рук нардепа-комуніста Калєтніка.

У Приірпінні штаб Ляшка вирішив не змінювати тенденцію й виставив у кандидати депутата Ірпінської ради Ярослава Місяця, якого нещодавно вигнали з УДАР-у. Ярослав Місяць є не лише прогульником засідань в Ірпінській раді.

Цей кандидат-“радикал” уславився скандальними дерибанами. Під час обшуку його оселі знайшли сотні заяв на виділення земельних ділянок.

Це типова схема для Київщини, коли землю віддають на підставних, а потім одна особа за довіреністю здійснює перепродаж, і кінцевим набувачем стає замовник дерибану, який доводитиме в суді свою “добросовісність”.

Не дивно, що під час обшуку на захист Місяця кинувся депутат Ірпінської ради Валерій Пєший. Його читачі “Української правди” більше знають як дерибанника Біличанського лісу, який має вкрай поганий естетичний смак.

Сподвижник Місяця депутат Пєший — один з ідейних натхненників семи підставних.

Кандидата-“радикала” Місяця не так давно зловили на одній із таких афер, коли землю в Ірпені записували на підставних харків’ян.

На цьому відео він у супроводі Юрія Денисенка — юриста-депутата Ірпінської ради, який кілька разів безрезультатно намагався стати секретарем Ірпінської ради, щоб, найбільш імовірно, допомогти завершити й реалізувати кілька дерибанних схем.

Батьківщина, яка у 2012 році виставила тушку Вячеслава Кутового, цього року виставляє Олену Бебешко, яка є кадровим БЮТ-івцем.

Після того, як Кутовий “стушкувався”, Олена Бебешко разом зі своїми однопартійцями пікетувала його оселю.

Під час президентської кампанії тимчасово безробітна Олена Бебешко була довіреною особою Юлії Тимошенко у сусідньому 96-му окрузі. 

У 2006-му році була обрана депутатом Києво-Святошинської райради від Батьківщини.

Але оскільки рейтинг Батьківщини, який ще два роки тому приніс маловідомому Кутовому безапеляційну перемогу на 95-му окрузі, різко похитнувся, то Бебешко вже не може розраховувати на те, що пройде в нардепи лише за допомогою бренду.

Свою програму Бебешко робила, очевидно, на комп’ютері сина, що з-поміж кандидатів неймовірна рідкість. Як правило, таку роботу перекидають на працівників штабів.

Наступний кандидат — екс-регіонал Юрій Цікаленко. В нардепи йде вдруге.

Екс-регіонал 2012 року отримав “партійне добро” йти паралельно з Петром Мельником від “Партії регіонів”.

У 2012 році це було дуже добре, бо електоральне поле Мельника таким чином було розбите. Цікаленко набрав понад 5 тисяч голосів, які б не завадили Петрові Мельнику й практично зрівняли б його із переможцем.

Це означає, що в “регіонала” Цікаленка був свій лояльний виборець. І він цих лояльних виборців продовжує агітувати газетами.

Як і екс-регіонал Федорук, Цікаленко декларує європейський курс.

У своїй газеті, яку поширювали ще до офіційного старту кампанії, Цікаленко агітував звичними образами: церква і діти.

Окрім “регіоналів” та представників найбільших політичних партій, на цих виборах є новий сегмент кандидатів.

“Сильна Україна” Сергія Тигипка, яка в регіоні має низький рейтинг, теж виставила для годиться свого кандидата. Ним став юрист Леонід Топал, який проживає в селищі Гостомель.

У сусідній Бучі з його іменем пов’язане підприємство “Світ природного каменю”.

Щодо популістичного сегменту “майданівців” та “атошників”, то в 95-му окрузі це слабке електоральне поле розбито аж чотирма кандидатами, але й тут не обійшлось без казусів.

У 95-му окрузі в нардепи балотується всім відомий козак Михайло Гаврилюк, і йде він від “Народного фронту” Яценюка. Ім’я бійця 4-ї сотні самооборони Майдану стало у всіх на вустах після того, як спецпризначенці знущалися з нього на морозі.

Після Майдану Гавлилюк пішов у зону АТО разом із волонтерами. Возив допомогу в Слов’янськ.

У деталізованій інформації про те, ким були створені програми кандидатів на 95-му окрузі, є збіг у програмі Гаврилюка з іншим кандидатом Григорієм Косенком із села Гореничі Києво-Святошинського району.

Косенко колись очолював Києво-Святошинську райраду і входив до партради “Нашої України” цього району. 

“Косенко був одним із трьох, хто відповідав за так званий “общак” у раді. Тобто депутатам, які прийшли і голосували, з “общака” платили за позитивне вирішення потрібного питання”, — говорить наше джерело в Києво-Святошинській раді.

У нардепи балотувався в 1997 році від “Народної партії” (Народна аграрна партія України).

Йшов під непрохідним 127-им номером.

На момент подачі документів 1997 року був заступником голови Києво-Святошинської РДА.

Зараз кандидат Косенко не проводить активної політичної діяльності, є безпартійним та працює директором у ТОВ “Міжнародні Інтелектуальні Технології”.

Другим кандидатом є Ігор Мазур, який балотується від “Правого сектора”. Позивний “Тополя”.

Бойовий командир УНА-УНСО. Під час “Врадіївської ходи”, в якій брав участь Мазур, правоохоронці оприлюднили відео, де він вимагав гроші за згортання дійства.

З часів Майдану очільник “Правого сектора” Київської області. Із джерел стало відомо, що Мазур у 95-му окрузі виконує, по суті, функцію технічного кандидата, бо Дмитро Ярош домовився із Петром Порошенком про розподіл округів.

Третій кандидат, котрий розбиває Майданівське електоральне поле, — Володимир Давидюк, який балотується від політчиної партії Єгора Соболєва “Воля”. Давидюка наприкінці літа виключили з самооборони Київської області.

У документі Самооборона мотивує, чому.

Але Давидюк не розгубився і подався в нардепи. Дивно лише те, що йде від “Волі” Єгора Соболєва.

У нас у селищі Давидюк відзначився тим, що прийшов з людьми у балаклавах, броні та камуфляжі пресувати місцевих, щоб виступили проти незаконного будівництва депутата-отця. Давидюк неправомірно застосував силу до людей.

Більше того, кандидат-“самооборонець”, який пресував виборців, спокійно поручкався з “регіоналом” — секретарем селищної ради Олександром Ковтачем.

Місцева влада нашого регіону організовувала Антимайдан і дерибанила Біличанський ліс. Цих “самооборонівців” під соусом “земля для воїнів АТО і вам перепаде” влада Коцюбинського долучила до лобіювання дерибану Біличанського лісу (затвердження меж Коцюбинського в облраді).

Оскільки я особисто знаю Єгора Соболєва, який очолює “Волю” й займається люстрацією, то я його проінформувала про дії кандидата від “Волі” в моєму окрузі.

Соболєв пообіцяв: коли приїде в Київ, одразу з цим розбереться. Сподіваюсь, люстрація стосується всіх без винятку і за однаковими критеріями. У всьому списку 95-го округу немає мого кандидата…

Четвертим кандидатом майданівського сектору є Сергій Заблоцький. Він представляє партію “Сила людей”, одним із лідерів якої є Олександр Солонтай.

Заблоцький — єдиний кандидат, який зробив програму на власному комп’ютері.

Заблоцький є чинним депутатом міської ради Вишневого. Безпартійного кандидата висунули від “За Україну” в 2010 році.

Цей кандидат працює начальником відділу впровадження інформаційних технологій та зв’язку ПАТ “Укртрансгаз”, до цього працював в “Укртелекомі”.

У парламенті хотів би працювати в комітеті, який відповідає за розвиток ЖКГ або транспорту та зв’язку.

Я щиро вірила, що в цьому списку буде Ігор Домбровський. Але він обрав зону АТО і як доброволець воює за нашу державу і мирне небо.

Я б за нього голосувала не лише тому, що він був на Майдані з перших днів.

Я б за нього голосувала не лише тому, що він б’ється у зоні АТО.

Не лише тому, що він не говорив про люстрацію, а перед тим, як піти на фронт — таки люстрував міського голову Ірпеня “регіонала” Володимира Скаржинського, й тепер у нас перевибори.

Не лише тому, що всі 5 років був мало не єдиним чоловіком, який від початку і до кінця стояв на захисті Біличанського лісу й протидіяв найбільшим дерибанам в регіоні й надихнув нас на створення незалежної інформаційної платформи всього регіону — “Сайту громади Приірпіння”.

Я б голосувала за нього, бо він розуміє, які закони потрібні цій державі, розуміє, що — і головне як треба змінити на законодавчому рівні, яким чином ці зміни імплементувати в життя.

Але Ігор, навіть попри те, що він партійний, і партія могла б пишатися такими кандидатами і депутатами, не пішов на вибори. Він залишається в зоні АТО і сказав, що не можна йти на вибори, бо треба особисто говорити з виборцями і треба розуміти, що поки війна — він не може бути в Раді. Треба захищати країну.

Але доведеться обирати. Тому цей огляд за допомогою колег ми підготували для того, щоб кожен знав хоча б загальну інформацію про кандидатів, а не те, що нам намагаються “продати” в поштові скриньки та з бордів.

PS (Якщо у читачів є інформація та дані, які можуть доповнити моніторинг кандидатів, ми були б дуже вдячні).

Авторка: Ірина Федорів, “Українська правда”.