Громада Приірпіння

Бюджетники написали заяви, нібито їх змушують передплатити комунальну газету – “Ірпінський вісник”. Відповідні заяви написані на ім’я селищної голови Ольги Матюшиної.

“Ставлення Ірпеня не лише до дітей, а й до працівників сфери освіти в селищі Коцюбинське не може залишити байдужим нікого. Мало того, що погрожують батькам, що вони будуть відшкодовувати 100 % вартості харчування, так до мене надійшли заяви від працівників дитсадка та школи про те, що займаються здирництвом і змушують здавати кошти на комунальну газету – “Ірпінський вісник”, – розповідає селищна голова Ольга Матюшина.

“Це та газета, яка пише неправдиву інформацію, яка дуже потрібна очільнику Ірпеня і за вихід якої вже заплатила громада своїм податками. Альтернативна думка того, що відбувається нікого в редакції “Ірпінського вісника” не цікавить. Більше того, у комунальному ЗМІ просто передруковують матеріали із медіа-імперії сподвижників Карплюка і, виходить, рекламують їх коштом бюджетників. Це неприпустимо,” – резюмує Матюшина.

Ось текст заяви працівниці дитсадка, чий чоловік – АТОвець.

Комунальний “Ірпінський вісник” посилається дійсно на приватну газету “Про Ірпінь”. 

“Громада Приірпіння” вирішила дослідити шлях розбудови медіа-імперії Володимира Карплюка.

До того як стати міським головою Володимир Карплюк заснував “Пульсар Приірпіння”. Згадку про те, що Карплюк допомагав виходити журналу – вже видалили. Але зберігся скрін.

Але попри те, що інформацію зачищали, за офіційними даними, Володимир Карплюк – співзасновник “Пульсару Приірпіння”.

Головним редактором “Пульсару Приірпіння” була Юлія Бережко-Камінська. Щойно Карплюк став мером, як Бережко-Камінська стала головним редактором комунальної газети “Ірпінський вісник”.

Мешканці регіону жваво обговорювали це призначення у соцмережах. Головно наголошували на поясненні тогочасного ірпінського посадовця Максима Плешка, чому обрали саме цю кандидатуру: “Тому, що Юля вірно служить меру”.

Редакційна політика комунальної газети “Ірпінський вісник” одразу ж стала промерською. Так з’явилися “публікації”, які фактично складалися з цитат Карплюка (в стилі Нурсултана Назарбаєва).

За аналогічним принципом “використовує” комунальне ЗМІ в Бучі кум Карплюка – екс-регіонал Анатлій Федорук.

Журнал “Пульсар Приірпіння” перестав виходити у друці, одноіменний сайт не працює.

У газеті “Про Ірпінь” одразу змінився головний редактор. Ним став Андрій Сніжко, який раніше дописував як журналіст не лише у “Про Ірпінь” чи Пульсар Приіпіння, а й в “Демократичну Київщину”.

Демократична Київщина, за яку відповідає Ігор Найда, теж прославляє команду Володимира Карплюка. Ось так перед виборами на передовиці рекламують майбутню кандидатку Анастасію Попсуй (змінила прізвище на Заблоцька) та не забувають Бережко-Камінську.

Як пізніше стане відомо зі ЗМІ, Сніжко, який викладає у Київському університеті імені Бориса Грінченка студентам-журналістам, бере київських студентів  до себе на практику і вчить їх писати замовні матеріали, які позитивно висвітлюють діяльність членів “Нових облич”.

У грудні місяці 2015 року поштові скриньки Коцюбинського заполонила газета без вихідних даних та імен авторів публікацій – “Коцюбинська правда”. Матеріали містили інформацію, що була неправдивою та недостовірною.

Журналістка Олена Жежера звернула увагу на те, що фотографії, які були використані в газеті, ймовірно, зробив той таки Андрій Сніжко, оскільки ніхто інший не знімав процес видачі бюлетенів та голосування зі сцени.

Якщо Про Ірпінь виходить чорно-біла, то на анонімну “Коцюбинську правду” не пошкодували грошей і друкують в кольорі.

Є ще одна газета, яку використовують, щоб поширити про активістів неправдиву інформацію. Після чергової хвилі матеріалів в Інтернеті, що мали ознаки замовного характеру й це визнали журналісти, видали газету “Громадське суспільство”

Ось що значиться у вихідних даних цієї газети.

Отже, це – Інформаційна агенція “Правиця”. Однак, в реєстрі друкованих засобів масової інформації та інформаційних агенств така інформагенція як “Правиця”, коли перевірили активісти, була відсутня. Це просто товариство з обмеженою відповідальністю. У держреєстрі були зазначені власники товариства – Іван Лисенко та Ігор Бартків.

Іван Лисенко значився на момент виходу газети очільником ГО “Нові обличчя”. Інформація взята з офіційного сайту “Бучанської міської ради”. Там значиться, що він член громадської ради при виконкомі Бучі (яку очолює, до слова, кум міського голови Ірпеня – екс-регіонал та голова Бучанської міськради Анатолій Федорук).

Проте на виборах очільник бучанського осередку Іван Лисенко не був удостоєний права очолити список. Він балотувався як простий мажоритарник і програв.

Але, у арсеналі медіа-імперії, “Правиця” – не єдина інформаційна агенція.

У списку медіа-інструментів “Нових облич” є ще одна інформаційна агенція – “RegioNews”. Засновником та очільником у відкритих джерелах значиться не хто інших як Петро Щербина. Хоча те, що Щербина був засновником – він сам  тепер заперечує.

Після публікації Віктора Бархоленка сторінку, з якої зроблений був прінтскрін, відредагували й Щербина тепер тут фігурує вже лише як ініціатор, а не один із засновників. Хоча на іншій сторінці Щербина пише й досі, що є одним із засновників, чим сам собі суперечить.

У реєстрі чітко видно, що Щербина – керівник з 2011 року. Петро Щербина на додачу другий номер партії “Нові обличчя” після Володимира Карплюка. Він – заступник голови партії.

Саме агенція RаdioNews стала першоджерелом поширення псевдорейтингу мерів міст напередодні парламентських виборів, коли кандидувався кум Карплюка – екс-регіонал Анатолій Федорук.

Окрім цього Щербина, який працював, як повідомляли раніше в ЗМІ, технологом та медіа-консультантом Сандея Аделаджі (цей факт він теж тепер заперечує), має ще відношення до ТОВ “Media Brand” ( яке сам же у коментарях іменує як ТОВ “Медіа Бренд”).

Раніше він спростосував те, що газета, пов’язана з цим товариством працює на забудовників від “Нових облич”.

Ось що значиться в реєстрі.

У цій газеті рекламували в анонімних матеріалах кума Карплюка – Анатолія Федорука. Щербина стверджує, що саме зараз відношення до цієї газети вже не має.

Та й “Про Ірпінь” зареєстрована, як виявилося на ТОВ “Медіа Бренд”.

ТОВ “Медіа Бренд” зараз очолює дехто Віталій Ігнатуша.

І починав він у ТОВ “Madia Brand” разом з Петром Щербиною.

Ігнатуша колись також працював разом із Щербиною у комунальних ЗМІ за Черновецького.

Але газет та інформаційних агенцій для медіа-імперії виявилося замало.

Вплив Карплюка на телепростір

Не випадково у списку кандидатів до облради від “Нових облич” з’явився телеведучий Єгор Чичеринда.

“Мені телефонував Єгор Чичеринда перед місцевими виборами. Він пропонував мені прокоментувати побиття активістіву регіоні, оскільки влітку у нас побили 4 захисників зелених зон і ніхто досі не відповівза злочин. Мене дуже цікавив формат програми. Він пояснив, що я буду в записі, а тоді мої коментарі будуть показувати Володимирові Карплюкові й він коментуватиме в студії,” – родповідає журанілстка Олена Жежера.

“Тобто я, як коментатор, залишилася б без права відповіді й кінцеве слово було б за політиком. Я запропонувала запросити в студію нашого АТОвця – захисника зелених зон Ігоря Домбровського і так Чичеринда пропав. Потім ми дізналися, що він кандидат від “Нових облич”. Це просто непорядно з його боку так робити, коли побили людей і він хоче грати на руку Карплюку,” – резюмує Жежера.

Імідж ведучого “Еспресо”, схоже,  використали, щоб отримати якомога більше голосів, але для “Нових облич” в облраді кампанія була провальною. Чиченда одразу ж після виборів перейшов на телеканал 24.

Зауважимо, що раніше Чичеринда співпрацював з “Батьківщиною”.

Окрім “Еспресо” були використані і місцеві телевізійні ініціативи. Так у списку до облради балотувався директор кабельного телеканалу Вишневого – Іван Гришин. Телеканалом володіє він разом із своєю дружиною. Гришин – спортсмен.

Гришин очолив Києво-Святошинський осередок “Нових облич”. Варто зазначити, що кандидатів від “Нових облич” і до облради, і до райради всіляко піарили на телеканалі “Правда ТУТ”.

Також, як зазначає Громадський рух ЧЕСНО, на цьому ресурсі в біографіях колишніх депутатів від Партії регіонів про їхній зв’язок із партією не було ані слова, натомість біографія подається у дуже позитивному ключі.

Окрім цього є ще так званий телеканал “Ірпінь ТБ”, представники якого з моменту обрання селищної голови Ольги Матюшиної не пропускає жодного масового заходу, зокрема сесій та роблять піарні сюжети про Карплюка та членів “Нових облич”.

https://www.youtube.com/watch?v=L4CJ0K7v_0c

Голосом “Ірпінь ТБ”  є гостомельчанка Людмила Лозова, яка неодноразово приїздила до Коцюбинського. Вона пов’язана з Фондом громади Приірпіння, який пов’язаний з Карплюком та депутаткою від “Нових облич” Анастасією Попсуй.

Вона також дописує у “Ірпінський вісник”. Таким чином одні й ті ж люди дописують і в комунальну газету, на яку збирають кошти в бюджетників, та на приватні ресурси. Адреса на сайті “Ірпінь ТБ” – офіс на вулиці Грибоєдова.

Саме тут був офіс Карплюка.

Фінансових потужностей вистачає, щоб міський голова 40-тисячного населеного пункту відвідував прямі ефіри загальнонаціональних телеканалів та розміщував хвалебні звіти про свою роботу на сайтах загальнонаціональних каналів.

Інтернет-сайти – новітні ЗМІ медіа-імперії

Одним із сайтів, які публікують про місцевих активістів є “Правда Ірпеня”. Головним редактором значилася Ірина Ніколенко. У обов’язки головної редакторки входить не лише розбудова ЗМІ. Вона пише в редакції інших сайтів і надає недостовірну інформацію.

Так Ніколаєнко переконує, що більшість мешканців селища виступають за приєднання до Ірпеня, хоча понад 50 % мешканців селища, яке налічує понад 15 тисяч жителів, ніхто не опитував. Це головна редакторка “Правди Ірпеня” написала після того, як люди виступили проти приєднання і кричали депутатам та меру Ірпеня “Ганьба”. І це пише людина, яка стверджує, що є юристом.

Звісно, контент з “Правди Ірпеня” поширюють на сторінці у соцмережі комунального вісника, на розвиток якого гроші збирають з бюджетників. 

Це така ж схема, як і в друкованому виданні “Ірпінський вісник” та “Про ірпінь”.

Офіційні сайти рад використовують куми Карплюк та Федорук за принципом комунальних газет.

Борди – зовнішня реклама

Медіа-імперія має не лише друковані ЗМІ, інформаційні агенції та доступ до телересурсу. Зовнішня реклама і доступ до бордів на виборах – дуже важливий.

ЦВК зберігає інформацію, як розпоряджаються своїм передвиборчим фондом кандидати в нардепи.І Мельник рекламувався на ТОВ “Сарафан”.  Заходимо на сайт “Сарафан”, щоб побачити, хто ж ним керує і завдяки кому Петро Мельник офіційно рекламувався в Приірпінні? Що ми могли тоді побачити?

Про це також пишуть в ЗМІ.

Директором ТОВ “Сарафан” значився Володимир Карплюк, а Наталія Бойчук – його заступницею. Зараз у реєстрі, після виборів, фігурує лише Бойчук.

До бордів у селищі Коцюбинське має безпосереднє відношення депутат Ірпінської ради та член виконкому Коцюбинського Богдан Слюсаренко.

От так на бордах у Коцюбинському рекламувалися перед місцевими виборами “Нові обличчя”! І, зокрема, Володимир Карплюк. Місцеві мешканці доклалися до оформлення бордів.

“Громада Приірпіння” просить читачів сайту бути уважними, коли вони проглядають контент з цих джерел інформації, та повідомляти редакцію, якщо помічені зв’язки з іншими ЗМІ чи власниками зовнішої реклами.

Коли у моїй статті я зазначила, що в Карплюка низка своїх ЗМІ, він вирішив оскаржити це в суді. Свої не означає власні. Свої – це ЗМІ, на які ти так чи інакше маєш вплив. Тоді у мене під час всеукраїнської передвиборчої моніторингової кампанії навіть не було часу, щоб розкласти всю цю схему. Завдяки Галині Чижик, суд я та сайт “Громада Приірпіння” виграли.

Але тепер, коли я побачила заяви бюджетників, з яких у грудні сказали здерти гроші для “Ірпінського вісника”, газети, що прославляє за наші податки і ці зідрані кошти партію “Нові обличчя”, її голову та всюдисущих авторів – Бережко-Камінську, Сніжка, Лозову і т. д., то у мене просто забракло слів, щоб назвати цей вчинок…

Але це спонукало знайти час, щоб показати громаді, як ті, хто побираються по кишенях бюджетників, розбудовують свої медійні метастази, щоб ви знову віддали за них свій голос. А вони матимуть доступ до права розпоряджатися нашим земельним ресурсом і бюджетними коштами.

Авторка: Ірина Федорів – журналістка, коцюбинчанка