Громада Приірпіння

Увечері 6 липня, коли я вийшов зі свого подвір’я, мене покликав сусід, який проживає навпроти й запитав, чи я не знаю, що це воно таке. Він показував якусь продовгувату циліндричної форми річ, яку він підняв з землі, за декілька метрів від моєї хвіртки.

Коли я взяв цю річ до рук, вона розклалася з характерним звуком, який я одразу згадав. Цей звук добре запам’ятався мені, оскільки я неодноразово його чув три роки тому, під час “дружнього візиту” непрошених гостей серед ночі через вікно до моєї хати.

Цей звук видається при розкладанні телескопичного кийка в бойовий варіант.

Я звернув увагу на те, що з одного буку кийка виднілася різьба, до якої мала бути вкручена заглушка. Очевидно, саме за цю заглушку, кийок був прикріплений до пояса візитерів-найманців і, можливо, якимось чином відкрутилася і впала на землю.

З’ясувалося, що цей пристрій заборонений до використання в Україні й відноситься до холодної зброї.

Коли я порівняв набалдашник з вибоїною в мене в кімнаті на підлозі, яку лишили незвані гості у 2015-му році, вони були ідентичні за своєю формою. Тобто, сумнівів нема, мене били саме таким кийком.

Однак, саме ця зброя не могла лежати біля мого подвір’я на відкритому місці 3 роки поспіль. По-перше, її б давно знайшли, а по-друге, на ній би були видні сліди іржі. А ця знахідка, хоч і була у вжитку, але виглядає робочою. Мушу припустити, що її тут лишили зовсім недавно. Скоріше всього, це був черговий “доброзичливий візит” непроханих гостей, які, якимось дивом ще не потрапили до моєї хати.

Ця знахідка змусила проаналізувати всі напади на мене та погрози й прийти до певних висновків, хто може бути серед замовників.

Так вийшло, що знахідка співпала в часі з рішенням прокуратури Київської області про поновлення слідчих дій у кримінальному провадженні за фактом незаконного оформлення квартири екс-заступником прокурора Київської області Анатолієм Матвійцем в якості хабаря від його земляка та діючого Бучанського голови Анатолія Федорука.

Аналізуючи ці події, виникла версія, що замовником нападів на мене міг бути Матвієць в зговорі з Федоруком.

Ще в середині жовтня 2008-го року я підняв питання оформлення квартири Матвійцю перед прокурором Київської області паном Гайсинським. Це було незаконне виділення менш ніж через місяць після моїх звернень до прокуратури Київської області щодо незаконних дій зі знищення та розкрадання земель державної форми власності Федоруком. Тоді ж я отримав листа за підписом заступника прокурора Київської області Матвійця, що ніякого криміналу в діях Федорука він не вбачає. Саме за це Федорук віддячив своєму другу й земляку Матвійцю, який зараз на судах виступає в ролі його адвоката, трикімнатною квартирою в Бучі.

Одночасно зі зверненням до прокуратури, я опублікував матеріали з документально-доказовою базою на сайті “Народна воля”. Після того як я підняв це питання, Матвієць був змушений покинути хлібне місце заступника прокурора Київської області.

А вже через два тижні після того як я опублікував матеріал на сайті “Народна воля” на мене був здійснений перший напад біля мого подвір’я. Двоє молодиків, яких я та мої сусіди спостерігали поблизу мого будинку 3 дні поспіль (слід зазначити, що всі ці 3 доби на відрізку вулиці, де я проживаю, було відключене вуличне освітлення, а після нападу воно раптом з’явилося) напали на мене одразу після того як я під’їхав до будинку й вийшов з машини. Однозначно, нападники діяли в змові з Бучанською владою, оскільки вуличне освітлення в неї на балансі.

Чоловіки зненацька почалили наносити мені удари якимись гнучкими продовгуватими предметами зі свинцевими наконечниками. Тоді я дивом вцілів, оскільки мені вдалося одному вдарити в пах так, що той присів і це їх трохи вивело з рівноваги.

На мою думку, один з виконавців був або міліціонер, або колишній міліціонер, а другий – просто найнятий злодій. Це було видно з їхньої поведінки та манери спілкування.

Пройшов певний час і Матвієць подав на мене до суду. Він хотів таким чином відбілитися й узаконити свой хабар у вигляді квартири й тому в суді вимагав спростувати матеріал та зняти його з сайту, переконуючи суд, що написане мною загрожує його честі, гідності та діловій репутації.

Усі судові інстанції він програв та не зміг в законний спосіб захистити свою честь, гідність та ділову репутацію.

Примітно, що на другий день після того як Матвієць програв суд, на мене був здійснений свого роду тиск. Якась невідома особа, назвавшись журналістом, вилила мені в обличчя літрову пляшку зеленки. Очі пекли дуже сильно, я тривалий час промивав їх водою.

Після того як ГО “Центр протид корупції” 27 липня 2015 року звернулася за моїми матеріалами до Генеральної прокуратури, зокрема, й щодо незаконного отримання квартири Матвійцем, з прохання відкрити за цим фактом кримінальне провадження, до мене знову навідалися незвані “гості”.

Напад стався 8 серпня 2015-го року вночі, коли матеріали були на вивченні в Генеральній прокуратурі, де також працював Матвієць.

До слова, тоді прокуратура відмовила у відкритті провадження, не побачивши у заяві ознак злочину. Провадження вдалося відкрити рішенням Печерського суду. Проте, слідчі дії тривали рік і наприкінці 2016 року було винесено постанову про закриття провадження.

В ніч на 9 серпня незнайомці влізли у вікно мого приватного будинку й почали бити мене сонного в ліжку, як я вже тепер розумію, телескопічними кийками.

Поліція вже три роки розслідує цю справу і все безрезультатно. На засіданні Парламентського комітету з питань запобіганню та протидії корупції у 2016-му році головуючий нардеп Єгор Соболєв дав поліції два місяці для того, щоб розслідувати справи побиття активістів у Приірпінні. Минуло два роки, а винні досі не те що не покарані, а навіть не знайдені.

Цікаво те, що коли я зрозумів, що захисту від поліції мені нема чого чекати, я вирішив оформити дозвіл на травматичну зброю. Але на етапі погодження, коли в поліції побачили моє прізвище – мені тупо відмовили в реєстрації без пояснення причини.

Мої джерела в правоохоронних органах негласно мені назвали прізвища виконавців та організаторів нападу. Можу вам сказати, що імена організаторів і виконавців відомі не лише мені, ці люди мешкають у нас в регіоні й мають пряме відношення до правоохоронної системи – міліції та СБУ але, на жаль, в нашій країні, нема кому про це говорити, так як правоохоронна система не буде діяти сама проти себе. Також мені відомо, що замовниками були проплачені виконавцям і організаторам великі гроші.

Біля мого будинку та офісу неодноразово було помічено бус та легковий автомобіль “Ланос” з прослуховуючими пристроями – я лише зараз, аналізуючи, розумію, що все це було не просто так.

Повернуся до знахідки під будинком. Вона була знайдена саме в той час, коли прокуратура за зверненням нардепа Ольги Червакової змушена була поновити кримінальне провадження по квартирі Матвійця, яке безпідставно було закрите прокуратурою у 2016-му році. Співпадіння? Не думаю.

Думаючи про все це, я не дувуюся, що останнім часом прослідковується страшна статистика масового виїзду народу України за кордон. Це є наслідком того, що люди не бачать ніякої перспективи свого майбутнього та майбутнього своїх дітей в Україні, а гнила правоохоронна система не здатна гарантувати безпеку життя та здоров’я своїм громадянам. Мені дуже боляче від цього, адже я люблю свій рідний край і хочу, щоб люди жили щасливо й безпечно саме тут, а не шукати своєї долі в наймах в далеких країнах.

З такими цінностями ми ідемо в Європу але питання, кому ми там такі потрібні?

Автор: Віктор Бархоленко, громадський діяч, мешканець Бучі