Громада Приірпіння

У Коцюбинському ситуація вкрай напружена. Робота ради саботується з січня місяця. Бюджетні рішення не приймаються. А це матеріальна допомога, кошти на вуличне освітлення та низку інших нагальних питань для всієї громади селища.

Ситуацію вивчають у ВРУ, облраді, обговорюють в регіоні. Аналітики й активісти думають над тим, як депутатській більшості роз’яснити законодавчі норми. Спершу ЦентрВиборчКом та Комітет виборців України роз’яснювали депутатам від “Нових облич”, що вони таки стали депутатами й вже можуть працювати. Але депутатську більшість з самого початку не влаштовувала голова Ольга Матюшина. Вона не дає злити селище Ірпеню, не спитавши думки громади.

Тому з січня депутатська більшість створює в роботі ради штучно колапс. Тепер Київська облрада думає над тим, як роз’яснити порядок скликання сесії й які повноваження у секретаря ради щодо скликання сесії. Я переконана, що доки депутатам “Нових облич” закон не розтлумачить сам Володимир Карплюк – нічого не допоможе. Але наголошувати на тому, що його депутати неправомірно проводять сесії й секретарка ради Юлія Главацька перевищує свої повноваження – не в інтересах голови партії “Нові обличчя”.

Ірпінці скинули “Громаді Приірпіння” відео, де сам Володимир Карплюк розповідає, як треба скликати сесії не з волі голови. Я переглянула це відео й подумала, що депутати від “Нових облич”, які не розуміють закон і потребують його тлумачення, варто це відео слухати як молитву. Тобто щонайменше 2 рази. Один – зранку, другий увечері.

“Позачергова сесія скликається 2/3 депутатів зверненням до голови,” – так казав Володимир Карплюк.

Депутатам “Нових облич” пропоную це занотувати.

Для тих, хто не стежив за політичними перипетіями в Приірпіні, те, що відбувається на відео треба роз’яснити. Після подій на майдані у 2014 році екс-регіонала Володимира Скаржинського люстрували. Він добровільно під пильним наглядом майданівця Ігоря Домбровського писав заяву, що залишає пост голови Ірпеня.

Коли голова пішов з посади добровільно, то секретар ради виконує його обов’язки. І в той переломний момент громаді вдалося дотиснути і депутати обрали достойного представника – Бондана Мельничука (“Свобода”). Але “регіонали” швидко оговталися й захотіли після майдану реваншу. Тоді секретарем земельної комісії (дуже значущої й популярної з-поміж депутатів) попереднього скликання був не хто інший як Юрій Денисенко, який тепер є секретарем Ірпінської ради й представляє партію “Нові обличчя”. Саме він надумав скинути з мерського крісла Богдана Мельничука, щоб самому в нього сісти.

27 червня 2014 року разом із колишніми “регіоналами” Юрій Денисенко самовільно (оце як зараз Юлія Главацька один в один) вирішив зібрати позачергову сесію. Володимир Карплюк чудово розумів, що цього не можна допустити, бо Верховна рада саме мала на осінь 2014 року після добровільного складання повноважень Скаржинського призначити вибори міського голови Ірпеня, до яких Карплюк готувався з часів своєї поразки 2010 року.

“Коли депутати самовільно зібралися, щоб зняти Мельничука, Карплюк протистояв Денисенку, бо розумів, що Мельничук на виборах не буде послуговуватися адмінресурсом та підкупом виборців, а Денисенко, маючи владу в місті, міг би поборотися за мерське крісло у різний спосіб,” – зазначає Ігор Домбрвоський, який після люстрації Скаржинського пішов добровольцем на фронт. Він навіть там цікавився щодня політичною ситуацією в регіоні.

Що ж тоді сказав Володимир Карплюк про Юрія Денисенка та події в раді, коли громада вийшла на мітинг?

“Я так думаю, що по факту громада Ірпеня зібралася висловити протест тим подіям які відбувалис 28 червня, а зокрема незаконним шляхом, порушуючи всі процедури і існуючий закон про місцеве самоврядування був переобраний в. о. міського голови секретар ради Богдан Омелянович Мельничук, якого обрали під час революційних подій… Громада сприймає це, як рейдерський захват влади!”

“Візьмемо підведемо підсумок, хто проголосував за Денисенка. Це 14 чоловік – бувші члени ПР і члени фракції ПР, і 4 чоловіки члени партії УДАР, які обласний УДАР виключив з партії УДАР за співпрацю з Партії регіонів.

Тобто ми маємо фактично 18 з 19 людей, проголосувавсших за Денисенка. Це люди, які… тісно спрівпрацювали з ПР. У громади логічне, нормальне запитання: для чого були всі ці події, які відбувалися на майдані, якщо на місцях абсолютно жодних змін,  жодних рухів і представники, які очолювали ПР або співпрацювали ПР, управляють на місцях. Крім того, ще громаду обурює, що Юрій Денисенко був секретарем земельної комісії всі ці 4 роки, а відповідно мав і вплив, і приймав, і голосував за рішення відносно розподілу земельних ділянок в Ірпінському регіоні.”

Після такої цинічної тиради про цінності майдану й нехорошого дерибанника Денисенка кум екс-регіонала та забудовник Володимир Карплюк взявся пояснювати, чому псевдосесія, яку ініціював Юрій Денисенко не може вважатися сесією:

“Юридично взагалі жодних юридичних норм вони не витримали. Сесія може бути або черговою, або позачерговою. Чергова сесія скликається у встановленому законом порядку, інформуєтсья громада не менше ніж за 10 днів для того, щоб кожен громадянин Ірпеня мав право прийти на сесію (тепер подивіться, коли Карплюк став міським головою, за скільки громада дізнається про сесії та коли з’являються порядки денні – прим. авт.). Звичайно, чергову сесію вони не скдикали. І ніяким чином вони її не могли скликати. Або ж розпорядженням виконуючого обов’язки голови. Розпорядження знову ж таки не було. Позачергова сесія скликається двома третинами депутатського корпусу. Інформаційним зверненям до місьскої ради, до… голови.”

Тобто, щоб ініціювати сесійне засідання треба звернутися до голови з підписами частини депутатського корпусу (насправді в законі третина, а не дві третини, але звернення має бути). І тоді, за законом, голова має 14 днів, щоб скликати сесію. І лише у випадку немотивованої відмови голови скликати сесію, в секретаря з’являється право скликати сесію і далі головувати на ній.

Виходить, коли Ольга Матюшина на сцені під час сесійного засідання просить принести звернення депутатів про те, що вони вимагали скликати сесійне засідання в січні для подолання вето та її немотивовану відмову, вона хоче бачити законні підстави для того, щоб визнати те сесійне засідання. Але звернення депутатів, про яке цілком слушно говорив Карплюк, не було. Відповідно не було немотивованої відмови голови. А значить… за логікою закону, яку ще в 2014 році визнавав сам Карплюк “Юридично взагалі жодних юридичних норм вони не витримали”…

Але це Карплюк міг визнавати тоді, коли це було йому вигідно. Доки він не став мером і не забрав до себе в команду Юрія Денисенка. Що ж сталося з його позицією, коли він став міським головою Ірпеня? Одне з перших кадрових рішень 2014…

та 2015 року – подання кандидатури Юрія Денисенка на секретаря ради. Того самого Юрія Денисенка, проти якого виступав особисто Карплюк і на мітингу звинувачував його у підтримці регіоналів. Того Денисенка, який влаштовував у пост-майданівський час дестабілізацію в Ірпінській раді.

А давайте згадаємо, хто приїздить на сесійні засідання в Коцюбинське і активно строчить комусь смс… Юрій Денисенко.

Навіть коли стоїть на гальорці – все одно смсить дуже інтенсивно. Вирішує стратегічні питання.

Має досвід організації депутатських зібрань (не сесій – навіть Карплюк визнав) і дестабілізації роботи ради після майдану.

Цікаво, чи визнає депутатська більшість від “Нових облич” в Коцюбинському свою неправоту після того, як голова партії “Нові обличчя” наголосив на тому, що сесії можуть скликати за зверненням депутатів до голови або самим головою?

Авторка: Ірина Федорів, журналістка та коцюбинчанка