Громада Приірпіння

Чому нашими людьми так легко маніпулювати? Та тому що наш народ переважно бідний, затурканий, обізлений та ще й на додачу не надто розумний. Такого висновку я дійшов 18 січня, коли побачив виставу під Ірпінським судом, організовану мером Бучі Анатолієм Федоруком. Котрий, як відомо, дає особисто вказівки й розпорядження, що кому й де робити, казати, писати.

Те, що довелось побачити біля приміщення суду, викликало у мене цілу гамму дуже нехороших почуттів і, якщо чесно, – захотілось провалитись там же скрізь землю, щоб тільки не бачити такого грьобаного водевілю.

18 січня мали переглядати рішення Ірпінського суду нібито за нововиявленими обставинами. Мова йде про 14 га землі лісу в Бучі, переданого у власність діду екс-віцеспікера комуніста Ігоря Калєніка, яку повернули в державну власність як незаконно виділену. З відповідною заявою до суду звернулася мати Калєтніка Галина Калєтнік.

Засідання вчергове перенесли, оскільки суддя Наталія Карабаза була у нарадчій кімнаті по іншій справі. Нагадаю, минуле засідання у листопаді перенесли у зв’язку з неявкою представника Калєтніка.

Навіть не знаю, чи прийшли до суду представники родини комуніста Калєтніка цього разу, аби повернути собі незаконно отриману бучанську землю в лісі, я їх не бачив, а ось Бучанська рада прийшла на їхній захист чи не в повному складі – від юридичного відділу до депутатів. Прийшли з гаслами надрукованими на гарних дорогих плакатах, що лісу в Бучі нема й не було та заготованими висловами на адресу активіста Віктора Бархоленка, який в цій справі виступає третьою стороною на боці відповідача, що це він винний у тому, що розвиток Бучі зупинився.

Під розвитком, звичайно ж, вони мають на увазі знищення лісу й будівництво багатоповерхових житлових комплексів.

Але не лише вони вирішили постояти за землю комуніста.

Мені як учаснику російсько-української було дуже важко стримати емоції, коли я побачив під стінами суду АТОвців, афганців та жінок, чиї чоловіки не прийшли з фронту. Ці люди, яких я добре знаю, говорили, що прийшли захищати з десяток земельних ділянок, які родини загиблих АТОвців отримали в лісовій зоні Бучі.

Тісним кільцем біля входу до приміщення суду стояли “честь і совість епохи” – близько півтора десятка учасників бойових дій з підконтрольних опальному меру Федоруку кишенькових громадських організацій.

Вони прийшли під стіни суду, не вимагати дотримання та виконання закону, не вимагати покарання винних в багаторічній корупції і безмежному дерибані рідного міста, не цікавили їх також вирубка вікових бучанських дерев, побори в дитсадках чи хаотична забудова… Вони прийшли захистити 14 лісних гектарів абсолютно корупційних схем комуніста-антимайданівця, виродка, який голосував “ЗА” диктаторські закони 16 січня.

Стояли більшість з них, потупивши погляд, чи то розглядуючи на собі кайдани рабів, які лиш нещодавно змінили на обладунки воїна і це було відверто жалюгідно. Тільки декілька самих активних, перекручуючи реальність і факти, жваво агітували, відробляючи свої 30 серебряків.

Я пам’ятаю, як виділялася ця земля вже після Постанови ВСУ, як депутати від “Свободи” просили не маніпулювати думкою бучанців й виділити землю родинам в іншому місці, не в лісі. Проте, ні Федорук, ні підконтрольні йому депутати тоді не прислухалися і проголосували за це скандальне виділення. І тепер я розумію, чому вони так зробили. З-поміж тієї землі, виданої ніби для родин АТОвців, була й земля, власниками якої раптом опинилися відомі в регіоні бізнесмени. Але як можна щось довести людям, зазомбованим Федоруком?

Я чудово знаю й розумію, на які схеми й договорняки схилила влада цих людей. Мені також пропонували віддати свою земельну ділянку забудовнику, який зведе на ній висотку й дасть мені за це шпаківню або собачу будку. Я не погодився на таку пропозицію. Щоправда, мав неприємності після цього, бо таких як я, з власною думкою й точкою зору, не люблять ні влада, ні її холуї.

Як можна щось довести бабусі, яка старечими руками міцно тримала дорогий, надрукований не за свої гроші плакат з картою Бучі й хвалила Федорука лише за те, що він встановив на площі біля стадіону найкращу ялинку в Україні? Яка з кулаками кинулася на депутата облради Ігоря Домбровського, який сказав, що Федорук вкрав у бучанців ліс…

Я не дивуюся так званим бабцям-заробітчанкам з Коцюбинського Любові Таран та Олександри Толстикіної. Вони часто ходять на різні провладні акції, ймовірно, їм за це просто платять.

Вони можуть і не знати, якою зеленою й курортною була Буча до її знищення Федоруком. Але як місцеві бабусі й дідусі, що бачили ліс на власні очі, що збирали там ягоди й гриби, зараз безсоромно тримають дорогу поліграфію з гаслами, що лісу в Бучі ніколи не було?

Я не зрозумію цього ніколи…

Не здивувала також риторика профедоруківських депутатів, які привезли бабусь та дідусів й роздали їм красиві плакати. Я бачив депутатів від “Батьківщини” Олега Квашука, який стояв біля витоків дерибану бучанського лісу й сам шукав підставних осіб для оформлення на них землі в лісі, Романа Янкового. Їм, як то кажуть, сам Бог велів захищати Федорука й комініста Ігоря Калєтніка, бо разом з ними вони захищають і себе, оскільки розуміють, що можуть бути наступними. Разом з Квашуком прийшов до суду його компанйон по бізнесу, екс-депутат Бучанської ради та екс-юрист ради Ігор Бартків. Саме він має також персонально відповідати за незаконне рішення Бучанської ради 2002-го року, яким ліс було віддано під знищення, оскільки саме він готував його як юрист ради.

З депутатів прийшли підтримати злочинні рішення Бучанської влади члени партії БПП Ніна Хуторянська, Людмила Войнолович, з партії “Нові обличчя” Сергій Мостіпака, Вячеслав Кухаренко, Андрій Великодній, з “Укропу” підтримати Калєтніка приїхав Дмитро Паустовський. Це ті, кого я ідентифікував.

З Ворзеля на захист землі Калєтніка в робочий час приїхала рідна сестра Федорука, яка мешкає в лісовій зоні Бучі й є мером сел. Ворзель Лариса Федорук та працівники селищної ради.

Зрозуміло, що всі ці люди прийшли відстоювати не лише землю комуніста Калєтніка, а й свої шкурні інтереси – хто землю, хто посаду, хто просто кістку… Я все розумію, але не розумію, навіщо при цьому говорити, що вони люблять Бучу й хочуть, щоб вона розвивалася? Чи розуміють вони взагалі, що таке розвиток і як розвиваються населені пункти в інших країнах? Вже не раз говорилося й писалося про те як розвивають подібні до Бучі міста в Польщі, де депутати на сесіях голосують за збереження лісу й проти будівництва багатоповерхових будинків.

Уявляєте, є такі депутати, які голосують в першу чергу не за дерибан і висотки як у нас, а за будівництво, приміром, комунального басейну й реставрацію старовинних будинків.

Всі наввипередки під судом мені кричали про те, який Федорук господарник і який чудовий парк він зробив. Я так скажу, не бачу нічого надзвичайного в тому, щоб з лісу зробити парк. Я б міг зрозуміти захоплення, якби в Бучі з’явився парк в полі – з атракціонами, зонами відпочинку, річками, озерами, водоспадами й таке інше. Але ні, поля в нас виключно для забудовників. А що ж в нас для бучанців? Прошу кожного з тих, хто прочитає цей текст, відповісти собі на пргосте питання – що в моєму рідному місті зроблено владою для мене й моїх нащадків.

Ось так нагло використовуючи болючі українцям категорії людей, бучанська влада робить все, щоб такими громадянами, ніби живим щитом, прикрити свої брудні оборудки, втриматись на посадах і далі безнаказано грабувати затуркану громаду. Нічого не нагадує, панове АТОвці? За довгі  роки “безпрєдєлу” влада твердо впевнилася, що все в Бучі їхнє і весь фокус лише в тому, що переважна більшість з нас погоджуються з таким трактуванням реальності злодіями.

Але майте на увазі, коли крісло під “Царем всія Бучі” похитнеться, коли відкриється більша частина оборудок і схем з майном громади, – вся та “шелупєнь”, яка його так гаряче підтримує, перша буде його проклинати, клеймити соромом і співпрацювати зі слідством.

Чому б вам, вельмишановні воїни-захисники корупції не зібратись всім разом та не наступити на злодійське горло дерибанників вашої власності і не вижати, вигризти з бездонних горлянок функціонерів такі необхідні багатьом з вас, гарантовані законом квадратні метри? Закон на вашій стороні, залишилось вам самим домогтись його виконання! Домовленості з шахраями, їх обіцянки – то все облуда, яка нічого не варта. Скільки ще будете плазувати перед наволоччю, побираючись, немов ті жебраки під церквою? Вам самим від себе не бридко? Вас же багато є, обділених і неодноразово обдурених владою. Заважає страх чи невпевненість? Той самий, тягучий, генетичний, рабський страх? Ну то робіть щось з ним! А не йдіть проти тих, кого ще недавно захищали – вашої громади, її законів, спільних інтересів та загального добробуту, вас і вашого ж майбутнього, ваших дітей!

Автор: Юрій Єрмолаєв, бучанець, учасник АТО