Громада Приірпіння

Цугцванг – у шахах так називають положення, коли кожен хід гравця веде до погіршення його позиції. Цугцванг Нових облич розпочався восени 2015 року і триває вже 2 рік. Наша біда в тому, що громада в цій грі – їхні пішаки. Їхні проколи вилазять нам боком.

З тим, як розвивалася гра на коцюбинській шахівниці можна ознайомитися з попередній публікації – “Хроніки розвитку цугцвангу”. Яке найголовніше правило, якщо йде серія ходів в режимі цугцванг, з якого не вийти? Дати опоненту зробити ці ходи і не заважати. Це основне правило, коли мова йде про Нові обличчя, які з цугцвангу не виходять 2 рік.

Чому йде боротьба за посаду секретаря ради?

Закон дає голові право оголосити про кандидатуру секретаря впродовж перших 30 днів. Далі право переходить до ради. Якщо рада невдало користається своєю спробою – закон вертає хід з висуванням кандидатури голові ради. У другій подачі голова не обмежена в часі, як у першій подачі.

У Нових облич було право подати секретаря восени 2016 року. Вони цим правом скористалися, але з власної волі зняли це питання з порядку денного. Воно восени ставилося на голосування і не набрало 14 голосів.

Але до березня 2017 року Нові обличчя не хотіли його ані ставити в порядок денний, ані розглядати. Своє подання в березні вони подали за день до сесії, яка була призначена більше, ніж за місяць. це обумовлене тим, що їхньому зверненню передувало рішення суду, який визнав незаконним усунення голови з посади. Отже, можемо припустити, що під час судів Нові обличчя прийняли рішення питання секретаря не піднімати взагалі, бо сподівалися, що в судовому порядку їм вдасться вирішити питання й голову таки усунуть і вже тоді можна буде обирати секретаря й Даніш зайде в раду без Матюшиної. Але не склалося.

“Я говорив колись з Євстєфєєвим як раз перед апеляцією. Він мені сказав, що якщо суд не виграють, то доведеться домовлятися, але вже бачу, як вон готові домовлятися – псевдозасідання, псевдопротоколи і новий шлях до перевороту,” – каже голова регламентної комісії Євген Домбровський.

Чому під час судових засідань секретар для Нових облич був не такий важливий?

“У секретаря суто технічна функція. Він має допомагати готувати документооборот в раді. Його роль стає значно більшою виключно в єдиному випадку – за відсутості голови. Наприклад, коли голова поїхав у відрядження чи перебуває у відпустці – секретар може скликати сесію, сформувати порядок денний і головувати на сесії. Але посада секретаря може бути використана для того, щоб квазізаконним методом отримати те, що не вдалося під час виборів – посісти посаду голови при цьому набравши трохи більше, ніж півсотні голосів на депутатському окрузі. Якщо ця політична сила має на меті виключно співпрацую, то не було б такого ажфіотажу довкола цієї посади, бо це не ферзь – це просто пішак, який при певних обставинах може стати ферзем при чому тимчасово (!!!), але наслідки такого головування можуть бути непоправні для всієї громади,” – зауважує Наталія Коломієць, яка є юристом і мешканкою Коцюбинського й виграла суд про скасування рішення щодо приєднання селища до Ірпеня.

Алгоритм перевороту Главацької відточують для Даніша

8 квітня 2016 року на засіданні ради депутати Нових облич вимагали звіт голови. Голова чудово розуміла, що готується переворот і попросила, щоб хоча б відголосували бюджетний блок – потреби людей. Їй відмовили. Вона відзвітувала, розуміючи, що буде далі.  А далі відбулося засідання псевдорегламентної комісії, звіт голови оцінили негативно, Главацька взяла гучномовець і Нові обличчя дружно почали захоплювати раду.

Які були ключові рішення прийняті для селища до того, як повнота влади була в руках Нових облич – до введення нового складу ради в повноваження? Аж ніяких. Навіщо ж було Главацькій бути у статусі в.о. голови з 8 квітня аж до нових виборів в раду? Просто вони не вірили, що будуть вибори, а ми після віче їх відправили на перевибори в 4-денний термін. І поламали всі плани.

Що відбулося рівно через рік після перевороту? Фактично ті ж самі речі. У голови попросили звіт. Голова не відмовила і поставила його в порядок денний. Але, за законом, голова підзвітна не раді, а виборцям, а раді голова звітує за роботу виконавчих органів влади. Тобто Матюшина має звітувати за роботу не лише працівників ради, а й за роботу несформованого радою виконкому. І в своєму звіті може під протокол сказати: любі депутати, формуйте виконком – не може засісти цей орган до роботи. Депутати це усвідомили і зняли звіт голови, який самі ж просили з порядку денного (не відповідає заданому Ірпенем сценарію).

Заготовка на те, щоб отримати рішення регламентної комісії, яке б було підписане вигідним головою вже була зроблена. Владислав Євстєфєєв, головний ідеолог дерибану Біличанського лісу, вже провів псевдозасідання регламентної комісії і виніс пропозицію скинути з головування депутата Євгена Домбрвоського. Висновків засідання регламентної комісії облради, яке мало відбутися за кілька днів, депутати не захотіли чекати. Ще б пак! У них мав вже бути Сергій Даніш секретар, переворот в регламентній комісії й потрібний їм висновок… Але тут голова уважно прочитала їхнє звернення і зробила для них не персональний звіт голови про роботу, як 8 квітня минулого року, а звіт про роботу виконавчого орагну влади, який депутати саботують і не формують 1,5 роки – 2 каденції поспіль… Сценарій пішов не туди і не так…

Депутати заходилися вирішувати проблему № 1 для себе (не для громади) – проблему, яку вкрай необхідно вирішити для реалізації перевороту на біс – відсутність обраного секретаря. І вони нарешті запустили механізм виборів секретаря ради.

Плани Ірпеня: навіщо Новим обличчям свій секретар-в.о. голови? 

З самої першої сесії Юлія Главацька заявила: “ми ей работать не дадим”.   А на роботу депутатів, яка перше стала відкритою прийшло кілька сотень коцюбинців.

Зараз люди відвідують сесії значно менше, бо не в кожного вистачає нервів сидіти 6 годин і дивитися як голосують безрезультатно за порядок денний чи за одне питання до 00:00. В інших радах на прийняття 1 рішення з електронною системою йде від 6 до 10 хвилин. І там може бути до 120 депутатів.

Якщо зараз проаналізувати цю фразу Главацької, то чітко видно, що відбувається: блокувалися кадрові зміни в УЖКГ “Біличі”, Нові обличчя за останні півроку так і не сформувався виконком – другу гілку влади в місцевому самоврядуванні (відповідно рішення, які може принятии виконком заблоковані), не голосувався кадровий блок ради і Матюшина має понад півроку працювати без керуючої справами, без заступника, який би міг їй помагати і якому вона могла б делегувати задачі й бути впевненою, що це буде виконане, вона 1,5 роки працює з заступником часів Вадима Садовського – Петром Пушанком, справа по каналізації топилася всіма способами, бюджетні блоки під час голосувань завалюються систематично і масово. Гроші не дали навіть на новий рік для святкового прикрашання. Узерчук запропонувала інветнаризувати іграшки минулорічні, які діти робили з гільз туалетного паперу.

Але питання не в тому, щоб змістити Ольгу Матюшину, бо вона когось не влаштовує як людина. Питання в тому, що якщо депутати ризикнуть за Матюшиної провести голосування про приєднання до Ірпеня – Матюшина зупинить дію рішення, а вибори їм дуже хочеться провести мало не цієї осені. Я нагадаю, що Матюшина, коли при Садовському голосували за приєдання до Ірпеня проривалася через кордон Ірпінських тітушок в сесійну залу. Це не зробив жоден чоловік з громади. Вона проривалася сама.

В цей час більшість предстанвиків громади були хто вдома, хто на роботі. Тому всі розуміють під Ірпінь за Матюшиної ніхто не дасть піти селищу ні на крок.

Мені плани депутатів очевидні й вони їх не раз публічно викривали, коли зливали нас Ірпеню. Щойно Главацька провела першу псевдосесію, як Євстєфєєв з смс-ки зачитав проект рішення – депутати на псевдосесії відголосували за те, що підтримують рішення про приєднання до Ірпеня. Ось відео того, що відбувалося. На 5 хв 30 секунді Євстєфєєв вносить пропозицію підтримати приєдання до Ірпеня.

Без громадських обговорень. Їм не треба мандат, вони не хочуть працювати в Коцюбинській раді. Навіщо ж балотувалися? Просто, щоб злити Ірпеню? Так, депутати готові злити нас Ірпеню (тоді Коцюбинська рада припиняє своє існування і вони як депутати втрачають повноваження). Це лише їм треба лише для одного – щоб спробувати через Ірпінь вже подерибанити ліс. Адже, якщо на приєднають до Ірпеня, то у нас нібито спільна межа. А як її отримати ту спільну межу, якщо її ані де-факто, ані де-юре нема?

Тоді треба хоча б дорожне покриття – дорога, яка сполучить напряму Коцюбинське і Ірпінь. Дорога вздовж колій.

Як же зробити тут дорогу, якщо це не наша земля? Дуже просто, АТОвці беруться для прикриття, щоб їм незаконно дати гаражі вдовж колій. Давайте подивимося на тих, хто виступить проти АТОвців? Як він буде виглядати в очах АТОвців і громади?

Коли це відбудеться, то для АТОвців піарно можна гнати дорогу вдовж гаражів і сказати всім, що робимо благо – дорогу для АТОвців. Отже при бажанні дорогу можна докачати на Ірпінь. Вздовж колій не так далеко.

А далі все, що дерибанилося з 2008 року в лісі Данішем, Євстфєєвим, те що за моєї каденції в поіменному голосуванні підтримувалося Главацькою, Рожанським, Лизуном, Олінийком (зараз депутати Нових облич) та чинний самовисуванець Хвостенком – можна спробувати качнути і реалізувати. Ціна питання – 501 ділянка в Нацпарку. Один з власників мер Ірпеня Володимир Карплюк. Ділянки у них з Євстєєвим значилися навроти 18 школи, де вони встановлювали паркан для забудови висоток.

Якщо запланований другий переворот, поки Матюшина бігатиме по судам (а у нас вже кілька десятків позовів, які відбивають волонтери), Даніш після чергового перевороту у статусі в.о. голови (тимчасовий ферзь) дуже швидко скликає сесійне засідання, голосує за приєднання до Ірпеня, документи йдуть на облраду, де вже нас, за нашої відсуності хотіли приєднати! Ми чудом дізналися торік, що планується зустріч в облраді й Матюшина ледве встигла приїхати.

Голова облради Ганна Старикова (“Батьківщина” – соратниця Євстєфєєва) наголосила, що ті громади, які проти – то питання не виноситься на голосування облради. Матюшину не попередили і замість неї мав виступати Сергій Даніш, який чомусь знав і приїхав в облраду. Дивно, правда. І Матюшина була ЄДИНА, хто виступив проти об’єднання в Ірпінській громаді і таким чином зупинила плани дерибанників.

У мене питання, які домовленості були в облради з Ірпенем, що Матюшина не запросили, зате приїхав Сергій Даніш (в якому статусі він мав говорити від імені громади?) та адвокат Садовського – Леонід Танцюра. Він тут взагалі був до чого? Голова вже понад рік як Матюшина.

Тобто Ірпінь з облрадою вже все вирішив. Заважає тільки одне – Матюшина єдина голова у населених пунктах, яка зупиняє утворення об’єднаної громади, вигідної забудовникам. Злили все від Бузової до Ірпеня. А без нас не хочуть вибори проводити. Бо втратять шанс забудувати ліс. А це 4-6 тис га. Мільярди. Не один депутат матиме 586 квартир в декларації.

А люди не хочуть в Ірпінь. Ось результати голосування в групі “Громада Коцюбинського”.

 У опитуваннях, яке проводили з серйозною вибіркою соціологи кілька років тому, тенденції приєднання до Ірпеня теж не спостерігається. Більше того, значна кількість опитаних схиляються до приєднання до Києва. Володимир Карплюк це знає, Садовський це теж прекрасно знав і саме тому ніхто не проводив опитувань і не проводив справжніх громадських слухань. Провели опитування з-поміж працівників “Мастер-Енерго” і УЖКГ “Біличі”. Ну ми в суді завдяки такому повороту все і скасували з Коломієць.

Тому ручна рада і ручний керівник для Коцюбинського – це те що життєво необхідно для Ірпеня, щоб монетизувати цю історію.  Для цього Ірпінь влаштує навіть пішак-Даніш, який може отримати хоча б тимчасове право ферзя – проводити сесії, вести перемовини з облрадою. А що залишиться громаді? Далі махатися в судах і думати, ящко проведуть вибори в об’єднану громаду, що робити?

Як можна було завалити свою спробу подачі кандидатури на секретаря ради?

Пора нам всё-таки понять,
Есть факт, проверенный веками:
Талантам нужно помогать,
Бездарности пробьются сами! (с) Владимир Шельске

Для завалу голосування в присутності консультантів треба бути майстром цугцвангу. Драматизм ситуації в тому, що на підготовку мали більше, ніж півроку, була більшість, були консультанти з Ірпеня і депутати, які в раді 3 (!!!) каденцію. Що ж пішло не так? Чому не вийшло?

Біда Нових облич в тому, що вони формують депутатів з керованої маси. А хто ж іще здатний зрадити інтереси громади? Ірпінь дасть в черговому комунальному підприємстві чи виконкому злидням роботу. І все. Нас злили.

І такі прийдуть в облраду, щоб злити всіх нас вкотре одним махом? Неосвічені люди, які не вчаться на власних посилках, які не вивчають досвід інших рад, не відвідують тренінги. Вони просто слухають команду Ірпеня.

Нові обличчя в березні захотіли розглянути питання обрання секретаря ради. Матюшина не відмовила, але сказала, що спершу треба за основу відголосувати порядок денний. Депутати завалили голосування порядку денного і сесійне засідання не відбулося. Чому? Їм дають алгоритм – схему дій і вони не можуть прийняти самостійно рішення, щоб відступити від неї. Ірпінь дає команду: тільки так і ніяк інакше. Якщо депутати чи голова запропонують інший варіант (розглянути поки там всі копошаться, наприклад, бюджетний блок) – нічого не буде. З Ірпеня дали однокроковий сценарій. Більше не дають, бо депутатська більшість такої стартегії не піднеме розумово і помилиться. Це перевірено.

Щоб люди не ставали вкотре заручниками депутатів, Матюшина згодилася винести питання секретаря першим, як того просили Нові обличчя.

Консультувати депутатів з Нових облич приїхали якісь невідомі люди, з яким Нові обличчя публічно радилися. Вони не були представлені громаді, але саме вони приймали кінцеве рішення що і як робити. Хто ж ними керує? І от я досі не розумію, як разом з “смотрящімі” з Ірпеня можна було так феєрично завалити процедуру, на яку витратили майже 5 годин (!!!). Кому скажи – не повірять.

Спершу голова селища намагалася їх рятувати від їхніх же ляпів. Вона роз’яснила, що перед таємним голосуванням окремо не вибирається ані секретаріат, ані лічильна комісія, бо вони вже були обрані на всю сесію ради. Так само було і при екс-регіоналу Вадимові Садовському. Дивно, що депутати 3 каденцій такі… Взагалі лічильна комісія проіснувала при Садвоському в тому ж складі всю каденцію. Я була в лічильній комісії тому про це можу абсолютно спокійно свідчити.

Я перепитувала в депутатів Ірпеня, чи вони обирали перед голосуванням окремо секретаріат і лічильну – вони не обирали…

Далі я думаю, що всі ми зрозуміли, що Нові обличчя заходять в жорсткий цугцванг, у них є радники з Ірпеня і вони слухають лише їх, тому говорити їм щось чи пояснювати сенсу не було ніякого.

Вершки или корешки або “Якби Ви вчились так, як треба…”

Є така казка про ведмедя і чоловіка, які ділили урожай.

Ведмідь постійно сперечався з чоловіком (homo sapiens) “вєршкі ілі корєшкі”. Так от коли Нові обличчя заявили про те, що у них є свої бюлетені “з корєшкамі” – відкріпними талонами, які вони принесли – це була просто казка. Я завжди сумувала з приводу того, що дорослі забувають казки. Там мудрість віків багатьох народів.

Моїм улюбленим депутатом в цей день став Павло Назарук. На це було три причини. Перша – депутат публічно зізнався в тому, що регламент 6 каденції діє і його ніхто не скасовував. ПРОЗРІННЯ. Вони ж наголошували на тому, що вони прийняли на псевдосесії інший регламент. І неодноразово на нього посилалися (Філатов би вже прописав галоперидол). Це дійшло до людей через рік! Тепер їжте регламент, які ви ж затверджували під Садовського! Придумали систему для Садовського, яка вас влаштовувала, а тепер що, перестав влаштовувати реглмент, за яким жили і Главацька, і Євстєфєєв, і Рожанський, і Лизун, і Хвостенко? Браво! Друге, депутат Назарук визнав, що він злидень (і 2 квартири в “Атланті”, я так розумію, – злиденний інвестор!).

Третя річ, яка Назарука в цей день зробила ситуативно найкращим депутатом в моїх очах – це те, що він взяв з собою бюлетені, і пішов до Коцюбинської ради їх “довиготовляти” – їм треба була печатка “на корєшках”. Не бачу проблем в тому, щоб поставити печатки їм на “вершках чи корєшках”, аби вони свої ритуали швидше провели. Йшов Назарук в раду і обурювався, чого це є юристи (я так розумію, з Ірпеня), а бюлетенями має займатися він. Навіть Назарук зрозумів те, що не розуміли консультанти з Ірпеня! Молодець Назарук в плані еволюційного мисленні і повний НУЛЬ у силі волі – не зміг дати консультантам з Ірпеня прочухана за те, що вони їх повели не туди і не так. У цей час секретаріат, який мав би виготовити бюлетені, сидів на сцені. Це було феєрично.

Бюлетені, виготовлені секретаріатом для голосування восени, не задовольнили депутатів. Тим краще. Ще була купа порушень, про які можна було писати годинами. Депутати так хотіли Даніша секретарем, що бідні просто аж тремтіли у відчутті того, що буде далі і забули про те, що його кандиатуру треба ставити на голосування. Ті, хто дивилися відеотрансляцію, яка була в режимі онлайн, теж давали свої зауваження, що вони не внесли кандидатуру. Наталія Коломієць написала це під час сесійного засідання 12 травня о 20:11.

Але коли вони мають більшість, то думають, що все вирішуть вони, навіть якщо закон говорить інакше. Це і є наріжний стрижень стратегії цугцвангу. Сіли грати в шахи з тими, хто і в Чапаєва маже!

Я дуже здивувалася, коли Катерина Ющенко-Корбут відповіла колегам на гучно задане питання, хто є головою лічильної комісії. Виявляється вона стала головою! Як? Коли? Хто обрав? Хто бачив? Я переглядала відео, була свідком того, що відбувалося на сцені. Коли її обрали? Ну, ми так точно не бачили. Навіть в Нових облич виникли питання. Це що за “мєждусобойчік” на сцені в процедурних моментах? Голосування таємне – процедура відкрита і прозора для громади.

Прихильники “корєшків” трусили урну, розбирали її, трусили конверти – словом один за одним виконували якісь безглузді ритуали і не робили нічого головного. Але найбільше розчаровує те, що їхній виборець ніколи не зрозуміє їхнього безглуздя і абсурду їхніх дій…

Чому Матюшина ветувала рішення депутатів?

Я питала Матюшину після засідання, що вона буде робити. Вона мені та іншим виборцям, які підійшли, чітко пояснила логіку своїх дій:

“Я намагалася запустити роботу, поставила питання про обрання секретаря, як вони вимагали першим, далі дала їм повну свободу і не перешкоджала під час голосування, приготувала букет для привітання – це протокольна європейська частина. Хтось це сприйняв, як слабкість.

Але це була дійсно спроба запустити бюджет і роботу виконкому. Даніша на сцені попросила про дві речі – відголосувати бюджетний блок і ввести людей до виконкому. Просила не публічно, щоб Даніш не думав, що якщо він це виконає, то в громади буде думка, що він робитиме те, що я публічно озвучила. Я йому залишила абсолютний карт-бланш, на якому він мав показати, що прийшов для стабілізації роботи і це його особиста воля. Люди самі просилися до виконкому, представляися, називали свої кандидатури. Я назвала десь 20 прізвищ. Даніш не відповів мені на сцені нічого. В той момент для мене стало зрозуміло, що він геть нічого не вирішує. Камера з Ірпеня, як і юристи, поїхали одразу після того, як ми відголосували секретаря. Відповідно публічно було зрозуміло, що голосувати ані за бюджетний блок, ані за виконком депутатська більшість не буде, Даніш не може прийняти таке рішення самостійно, а для Ірпеня це не важливо, або важливо зробити селищу чимгірше. Треба отримати погодження з Ірпенем на будь-яке голосування. Значить, депутатська більшість буде вирішувати все не в інтересах громади Коцюбинського, а так як скаже партія й як вигідно ірпінським забудовникам,” – наголосила в розмові Матюшина.

“Якби Даніш після того, що я його попросила, як обраний секретар встав, взяв мікрофон, подякував депутатам за довіру, сів у президію разом із секретаріатом, наголосив депутатському корпусу, що нарешті рада отримала секретаря – давайте  працювати і відголосуємо хоча б бюджетний блок, то я б зрозуміла, що прийшла людина, яка може нести відповідальність за свої рішення, яка може стабілізувати роботу депутатського корпусу і контролює хоча б депутатів своєї фракції – 11 голосів (!!!). Якби він це зробив, скільки б я разів не була права по закону і по процедурі – громада б не сприйняла ветування. Це виглядало б так, що робота ради запустилася, пішли голосування, а Матюшина просто блокує Даніша. І посилання на закон ніхто б не сприйняв. А так всі бачили, що нічого не змінилося. Навіть на честь обрання Даніша люди не отримала ні сміттєвоз, ні трактор, ні капремонт по вул. Бакла, ані ямкового ремонту по дворах. Нові обличчя отримали секретаря і завалили роботу ради так, як це було завжди. Натомість Даніш просто прийшов до мене і одразу попросив ключі від кабінету. Тут він проявив ініціативу, на відміну від сесійних питань,” – додала Матюшина.

Після візиту Даніша в раду Матюшина люб’язно запропувала відвідувачу ради чай та каву, я перепитала голову, чи знає вона, де букет, який вона вручила цьому чоловіку привселюдно. Матюшина ще про це не чула. Ну, довелося сказати, що символ протоколу помітили на даху “Укрпошти”. Його туди викинули, як непотріб. Депутатка Олександра Куцан зробила фото.

Матюшина сказала, що це на совісті того, хто так чинить.

“Я хочу наголосити і громаді, і депутатам, що наступного засідання буде стояти бюджетний блок і виконком як питання першочергові. Всі, кого дійсно цікавить інформація про кандидатури до виконкому – резюме і т.д. – звертайтеся до селищної ради, ми підготуємо і надамо всі документи, які ті, хто хоче працювати у виконкомі подали до ради. Я щоразу додаю нові прізвища коцюбинців, але ніхто  з них не влаштовує депутатський корпус. Зменшувати кількість членів виконкому депутати теж не хочуть. Якби проглосували, як люди просили за 7 членів виконкому – ми б вже могли засісти. Так можна доблокуватися до того, що люди раду просто звинуватять в бездіяльності і вдруге розпустять. Може це саме те, чого депутатська більшість так старанно добиваєтся увесь цей час, бо по-іншому я не можу це пояснити з логічної точки зору,” – резюмує Матюшина.

Нагадаю, що більшість опитаних вважає, що за даних умов кількість членів виконкому має бути зменшена.

Чому Нові обличчя не захотіли долати вето, або “Куда Ви, зайчікі”?

Матюшина вже добре знає, що наші депутати люблять все заводити в тупик. Вже був випадок, коли вона ветувала рішення й депутати чекали манни небесної, що голова їх скличе без їхньої ініціативи. І так пропустили 14-денний термін і почалися псевдосесії. Тому цього разу, видно, голова вирішила не чекати, поки Нові обличчя зрозуміють, що, за законом, вето треба долати і скликала їх сама на 8:00 ранку 16 травня.

Нові обличчя так просилися, щоб сесії були в робочий час. І от не прийшли в повному складі долати вето. Я так розумію, що це була така домовленість між ними всіма – вчергове ігнорувати й байкотувати. Бо не може ж в усіх одразу депутатів, які проживають в селищі, виникнути така проблема зайти о 8:00 перед роботою до Будинку культури, аби відголосувати за одне питання? При нормальній роботі це займає до 20 хвилин часу – почати сесію і підняти руки.

Ну будинку культури висіло символічно запрошення на виставу “Ну, заєц, погоди!”.

А я згадала сесію в Дніпрі, де Філатов говорив депутатам: “Куда Ви, зайчики!”

Ми склали акт про те, що наші депутати-зайчики не з’явилися на засідання.

Чому так важко це дається і коли це закінчиться?

Демократія дуже складна штука. Але краще неї ніхто нічого не придумав. Всі питають, чому так важко все дається? Я була депутатом при Садовському. Там сесії тривали близько години, максимум двох. Там все відбувалося майже одноголосно. Середній розгляд одного питання був десь секунд 10. Часто голсоували пакетами бюджет. Там не прийнято було дискутувати, обговорювати, запрошувати людей, стрімити з засідань. 5 років роботи в раді я не могла нічого змінити одним голосом (утримався, проти), окрім того, щоб дати громаді гласність процесів і накопичувати історичну пам’ять про кожного, хто був в раді.

Це дало можливість нам обрати голову з громади та кількох депутатів. Система прудчалася. Кандидатів від громади ми фільтурвали через віче.

На виході отримали 80 % ідейних і якісних депутатів в команді. Це вже дуже хороший показник. Зрадники і слабкодухі завжди будуть. І це не має засмучувати. Це має гартувати.

Люди питають, чому не можна домовитися? Бо є домовленості, а є договорняки. Між європейськими людьми можливі домовленості. Але європейці не викидають букети на дах, європейські чоловіки не застосовують силу до жінок на сесії.

У Європі депутатські родичі на сесії не крутять різні конфігурації і не дозволяють собі зайве.

Матюшина вже зробила не один крок на зустріч. І це не через слабкість, а тому, що вірила, що люди, які живуть в селищі ну не можуть понад півроку блокувати рішення потібні людям.

Питання в тому, що що б ти не зробив, як би цивілізовано себе не вів – це не вплине на процес голосування. Практика показує, що після поступок люди, в яких культури нема від батьків, не будуть діяти за європейськими правилами.

Іноді я думаю про те, що ми не готові до демократії. Навіть наша, дуже розвинута громада робить помилки, які доводиться виправляти останні 10 років. це втомлює не лише тих, хто сидить в фб і спостерігає за цим всім, це втомлює і мене, як людину, яка все це має з активістами вигребти в судах, в прокуратурі…

І іноді хочеться, щоб хтось прийшов і прикрутив їм гайки так добре, щоб вони розуміли, що крок ліворуч, крок праворуч – все… Але ти розумієш, що дикратура не допоможе. Суспільство, якщо ввести “диктатуру во благо” просто увірує, що з’явився новий дракон, якому треба поклонитися, який ними має правити.

“Демократія — погана форма правління, однак, нічого кращого людство поки не придумало.” – Ці слова сказав Уінстон Черчель.

Тому нічого нам не залишається, як осмислити, що ми на черговому еволюційному витку в історії. Жоден дракон нас не врятує. Ми маємо виховувати в громаді тих, хто не просто готовий вбити дракона (метафорично), а готовий зруйнувати замок (систему), в якому живе дракон. Бо якщо воїн, який вбиває дракона, зайде в замок і там оселиться, то воїн стане новим драконом без цінностей – драконом системи.

5 років я була хробаком системи і готувала підгрунтя для змін. Зараз не буде в нових депутатів швидкого результату. Не буває, щоб з одного глосу в раді, який в мене був в Садвоського, громада раз і народила більшість.

Я дуже прошу кожного, хто хоче змін, з якого б табору Ви не були, які б погляди ви не сповідували, подивитися фільм “Убить дракона”. В кінці Ланселот іде з міста з дітьми. Наша надія на наших дітей. Наше ж покоління – буде в зоні турбулентності. Це той хрест, який випав нам і чим швидше ми усвідомимо який зараз час і свою місію, яку ми маємо в цьому суспільстві виконати – тим більше шансів, що нашим дітям не доведеться йти з міста, де вони виросли.

Авторка: Ірина Федорів – журналістка, мешканка селища Коцюбинське